З початку повномасштабного вторгнення ініціатива «Трибунал для Путіна» зафіксувала понад 40 тисяч подій ймовірних воєнних злочинів, скоєних в Україні. Реальна ж кількість випадків може бути й вищою. Ці злочини повинні бути розслідувані, а винні притягнуті до відповідальності. Але чи можливо судити воєнних злочинців за їхньої відсутності  – Одеська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини підготувала роз’яснення цього питання.

Притягнення до відповідальності

Під час збройних конфліктів починає діяти міжнародне гуманітарне право, яке передбачає правила ведення війни та полегшення страждань жертв війни. Однак трапляються випадки, коли вчиняються воєнні злочини.  За законодавством України, притягнення до відповідальності за скоєння воєнних злочинів здійснюється за статтею 438 Кримінального кодексу (далі КК) «Порушення законів та методів війни»: «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій». 

Притягнення воєнних злочинців до відповідальності у деяких випадках може відбуватися заочно, за їхньої відсутності. Така процедура називається спеціальним провадженням, або провадженням in absentia. Провадження in absentia є важливим інструментом для притягнення відповідальних за воєнні злочини до судової відповідальності, але воно повинне здійснюватися з урахуванням прав підозрюваного та обвинуваченого та відповідних процедур.

Згідно з частиною 2 статті 297-1 КПК, таке спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, наприклад, статтею 438 Кримінального кодексу, у тому числі злочину, вчиненого підозрюваним, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Здійснення спеціального досудового розслідування також  допускається, коли обвинувачений:

1) переховується на тимчасово окупованій території України,

2) переховується на території держави-агресора з метою ухилення від кримінальної відповідальності,

3) оголошений в міжнародний розшук.

Згідно з частиною 3 статті 297-1 КПК, якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно таких підозрюваних.

Чи необхідно повідомляти підозрюваного або обвинуваченого про кримінальне провадження ?

Так, правоохоронні органи та суд мають зробити достатні спроби для повідомлення підозрюваного або обвинуваченого про те, що відносно нього розслідується або розглядається справа. Це здійснюється згідно статті частині 1 статті 297-5 Кримінального процесуального кодексу:

• Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
• Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

А як же бути із захистом?

Рада адвокатів затвердила роз’яснення щодо участі адвокатів у кримінальних провадженнях за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Суть наступна:

1. Неможливість виконання правил адвокатської етики (наприклад, інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи), однак це не зумовлює обов’язкової неможливості здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення за її відсутності. Можливість надання правової (правничої) допомоги адвокат визначає, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів клієнта у ній.
2. Адвокат, діючи як захисник відсутньої особи, самостійно визначає свою правову позицію у справі. Позиція включає форму участі (неучасті) у засіданні, заявлення (незаявлення) клопотань, надання (ненадання) доказів суду, позицію по суті справи чи клопотання, позицію щодо оскарження судових рішень тощо.
3. Також може існувати проблема конфлікту інтересів між адвокатом та клієнтом. За Правилами адвокатської етики, а саме статті 9, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності. В умовах війни можуть виникати ситуації, коли адвокат просто в силу свого суб’єктивного досвіду, відношення та ставлення не зможе неупереджено захищати потенційного воєнного злочинця.

Чи може бути оскаржений такий вирок?

Важливою гарантією є можливість оскарження вироку, постановленого в кримінальному провадженні in absentia, у загальному порядку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд може поновити строк для подачі відповідної скарги за умови надання підтвердження наявності поважних причин його пропуску.

Висновки 

Підсумовуючи вище викладене, можна зробити висновок, відповідаючи також на головне питання статті: так, судити воєнних злочинців за їхньої відсутності є можливим, хоча і доволі складним. Законодавство передбачає це у вигляді, як вже зазначалось, спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду in absentia.

Незважаючи на те, що фізично обвинуваченого не судять, розгляд таких справ все одно важливий. Вони дозволяють фіксувати факти скоєння злочинів. Вони говорять про те, що Україна виконує свої міжнародні зобов’язання, дають шанс на відновлення прав потерпілих та створюють умови й підстави, за яких у майбутньому воєнні злочинці понесуть покарання вже реально, оскільки здійснюються заходи з їхнього пошуку та затримання.

До того ж, in absentia дозволяє не зупиняти судове провадження через відсутність обвинуваченого у судовій залі, однак при цьому залишає всю повноту прав для нього. Наприклад, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Практики та науковці обговорюють, що ця процедура потребує удосконалення, проте сама концепція і розуміння того, що заочний розгляд справи існує і працює, вже надає впевненість у тому, що обвинувачені не зможуть втекти від відповідальності за свої вчинки.

Матеріал підготувала юристка Одеської громадської приймальні УГСПЛ Юлія Лісова

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Одеська громадська приймальня УГСПЛ надає правову допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Ukraine – USAID Україна) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.