Під час окупації Тростянця на Сумщині російські військові затримували випадкових перехожих та шукали колишніх ветеранів АТО. Очевидці кажуть, людей звозили у приміщення місцевого залізничного вокзалу та відділку поліції. Проте, коли війська рф відійшли від міста на вокзалі та поліції деяких зниклих не знайшли ні живими, ні мертвими. Мешканця Тростянця Олександра Ситника російські військові затримали 12 березня. Чоловік йшов додому за речами, щоб далі виїхати з міста. Після цього зв’язок з ним пропав. Родичі чоловіка пішли питати російських військових, де Олександр. Ті сказали повернуть, але не повернули. Натомість прийшли з обшуком. Родичі кажуть: шукали зброю та хотіли перевірити комп’ютер, але не змогли, бо не було світла.

До однофамільця Олександра – Сергія Ситника – також приходили з обшуком. Його сестра Тетяна каже, що до чоловіка приходили декілька разів.

«Вони знали, що Сергій має військове звання. Говорять, у них були списки таких громадян. Зрештою, Сергія знайшли. Вдома була мама, і з розмови чоловіків вона зрозуміла, що вони не російські військові, вони прибули сюди з території “ДНР” і “ЛНР”», – говорить Тетяна Ситник.

Родичі зниклих шукали чоловіків власними силами. Пізніше з’ясувалося, російські військові, дійсно, облаштували імпровізовані «тюрми» у приміщеннях місцевої поліції та вокзалу. Там не тільки утримували заручників, а й проводили допити.

«У підвалі залізничного вокзалу був такий собі госпіталь для поранених росіян. Коли після звільнення Тростянця ми туди спустилися, то там було багато імпровізованих ліжок, крапельниць, слідів крові. Судячи з усього побаченого, там було багато поранених і схоже на те, що багато там і померли», – розповідає про побачене місцевий житель Ігор.

На вокзалі утримували мешканця Тростянця Олександра Фаізова. Спочатку він був один, згодом почали приводити інших заручників. Усіх били, а деяких вивозили у невідомому напрямку, розповів чоловік МІПЛ. Коли Тростянець звільнили від російських військових, він самотужки вийшов з вокзалу. Але інших зниклих чоловіків на вокзалі ні живими, ні мертвими не знайшли. Ймовірно, їх вивезли у російські СІЗО.

Залізничий вокзал у Тростянці “до” і “після” окупації. Тут були штаб та катівня російських загарбників, 2022

19 квітня 2022 року відбувся обмін полоненими. В Україну повернувся Олександр Ситник. Виявилось, що чоловіка разом з пораненими військовими рф, які потребували негайної медичної допомоги, посадили в автівку та вивезли у росію. Вони весь час були із зав’язаними очима, ніде не зупинялися, просто знали, що їх кудись везуть. Як згодом виявилося, авто прямувало у СІЗО міста Старий Оскол, Бєлгородського району рф.

«Росіяни не знали, що з нами робити. Було очевидно, що нас захопили лише для кількості, аби було, на кого міняти. Потім сказали, що “мають право нас тримати лише три місяці”», – розповів колишній заручник.

У камері були і цивільні, і військові. Всіх, як стверджує Олександр, захопили без причин та пояснень. Так само без пояснень чоловіків звільнили:

«Посадили у літак. У ньому нас було 23 людини. Ми летіли за маршрутом: Курськ-Вороніж-Таганрог-Севастополь. Зібралось зрештою 76 осіб: 60 військових і 16 цивільних. Всі – чоловіки».

Під час окупації Тростянець контролювала 4 гвардійська-танкова Кантемирівська дивізія (м. Наро-Фомінск). За процесуального керівництва Охтирської окружної прокуратури її командиру було заочно повідомлено про підозру за фактом порушення законів та звичаїв війни.

У яких умовах утримували мешканців Тростянця, читайте у розслідуванні.

За додатковою інформацією звертайтеся на пошту: [email protected].

Довідково. Медійна ініціатива за права людини у співпраці з УГСПЛ запустила розсилку найважливіших матеріалів з гарячих точок України. Підписатися на українську розсилку можна ТУТ.
Підписатися на англійську розсилку можна ТУТ.  Будь ласка, після підписки, перевірте папку “спам” та “реклама”.