Аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Мирослав Лаврінок розібрав на що можуть розраховувати звільнені з полону згідно з законодавством та надав рекомендації для покращення взаємодії держави із постраждалими.   

На яку допомогу можуть розраховувати звільнені з полону? 

Одним з ключових нормативно-правових актів з питань реабілітації звільнених з полону осіб є постанова Кабінету Міністрів від 11 грудня 2019 р. № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення». Ця постанова затверджує декілька порядків, зокрема: 

• Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, після їх звільнення;
• Порядок здійснення заходів із психологічної реабілітації громадян України, захоплених як заручники внаслідок збройної агресії проти України, позбавлених свободи з політичних мотивів або захоплених як військовополонені у зв’язку із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, після їх звільнення.

Одразу після зустрічі і доставлення до закладів охорони здоров’я, звільнені з полону особи мають бути забезпечені медико-психологічною реабілітацією, що включає комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності звільнених осіб. Проведення медико-психологічної  реабілітації здійснюється в межах послідовності заходів, спрямованих на соціальний захист звільнених з полону осіб. Останніми із заходів в цій послідовності є надання звільненим особам психологічної реабілітації, організація заходів із соціальної та/або професійної адаптації за місцем проживання (перебування). Попри схожість в назві, йдеться про різні реабілітаційні заходи.

Реабілітаційна допомога колишнім військовополоненим надається у закладах охорони здоров’я відповідної відомчої підпорядкованості залежно від місця проходження служби звільненої особи. Висновок про необхідність такої реабілітації складається військово-лікарськими комісіями. Організація надання такої допомоги покладається на відповідні державні органи, у підпорядкуванні яких перебувають заклади охорони здоров’я. 

На яку допомогу можуть розраховувати звільнені з полону цивільні? 

На відміну від колишніх військовополонених, яким допомога «надається», тобто гарантується, цивільним така допомога «може надаватися в установленому законодавством порядку».

Психологічна реабілітація включає систему заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості звільнених осіб, які здійснюються з метою збереження, відновлення чи компенсації порушених психічних функцій, якостей, особистого та соціального статусу особи, сприяння психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмислення досвіду, отриманого в екстремальній ситуації, та застосування його в житті. Послуги із психологічної реабілітації і цивільним, і військовослужбовцям надаються за рахунок бюджетних коштів*. Так само з державного бюджету оплачується проживання та харчування під час надання таких послуг в умовах стаціонару. 

Тривалість** оплаченого державою амбулаторного курсу реабілітації не перевищує 40 облікових одиниць, а в умовах стаціонару не може перевищувати 18 днів (із щоденним обсягом послуг не менше 2 облікових одиниць, крім вихідних і святкових днів).

Послуги із психологічної реабілітації надаються лише суб’єктами, що включені до відповідного переліку, що формується Мінветеранів у визначеному цим міністерством порядку.

*(КПКВК 3901050 «Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук’яненка», головний розпорядник – Мінреінтеграції)

** Обліковою одиницею виміру обсягу послуг із психологічної реабілітації є 60 хвилин роботи надавача послуг.

Куди звернутись, щоб отримати допомогу? 

Для отримання послуг звільнена з полону особа має звернутися до органу соціального захисту (замовника послуг) за місцем проживання. Замовник послуг забезпечує досягнення домовленості з суб’єктом надання послуг, якого звільнена з полону особа може обрати із затвердженого Мінветеранів переліку. Якщо обраний суб’єкт надання послуг відмовляється  надати послуги, можна обрати іншого суб’єкта. В підсумку замовник послуг, суб’єкт надання послуг і отримувач послуг укладають тристоронній договір.

Інформація про потребу в організації психологічної реабілітації звільнених осіб двічі на рік подається замовниками послуг у порядку підпорядкування до вищого органу і в підсумку узагальнюється  Мінреінтеграції для підготовки на її основі показників, що використовуються в бюджетному процесі.

Слід зауважити, що цей порядок надання послуг з психологічної реабілітації є похідним від іншого схожого і значно детальнішого порядку, раніше затвердженого Урядом, під дію якого підпадають і захисники України, звільнені з полону. Зазначеним Порядком визначено вимоги до організації надання послуг із психологічної реабілітації (її склад, процедура, вимоги до суб’єктів надання послуг тощо), і, зокрема, передбачено, що у разі психотерапії психічних та поведінкових розладів та станів, які виникли внаслідок полону, перебування в місцях позбавлення волі, інших станів здоров’я, що можуть призвести до обмеження повсякденного функціонування, психолог повинен мати обов’язкову додаткову спеціалізацію (сертифікацію). 

І військовослужбовці, і цивільні, звільнені з полону, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень, є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону«Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» в частині забезпечення їх медичними виробами, допоміжними засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності. 

Обидві категорії звільнених з полону осіб, які є особами з обмеженнями повсякденного функціонування*, а також члени сімей таких осіб мають право на отримання реабілітаційної допомоги відповідно до Закону «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». 

Звільнені з полону захисники України можуть бути направлені на лікування, в тому числі на реабілітацію, за кордон. Таке направлення здійснюється за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та повідомлення від Координаційного центру з надзвичайних ситуацій (Emergency Response Coordination Centre) Європейської Комісії через електронну платформу «Система раннього попередження та реагування» (Early Warning and Response System) про готовність конкретної країни – члена Європейського Союзу на безоплатній основі прийняти на лікування та/або письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров’я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування. Витрати, пов’язані з направленням захисників України на лікування за кордон, здійснюються за рахунок джерел, не заборонених законодавством. 

*особи, які внаслідок стану здоров’я або старіння втратили або можуть втратити здатність до участі у заняттєвій активності у спосіб і межах, звичайних для них. 

Як відбувається реабілітація полонених на практиці?

25 вересня очільниця Мінреінтеграції Ірина Верещук заявила, що РФ досі утримує в полоні 2,5 тисячі українців, серед них багато цивільних. Зокрема РФ утримує в полоні 616 жінок, серед них є і вагітні. 17 жовтня Україна звільнила з полону 108 жінок, 29 жовтня – ще 52 людей, 3 листопада – 107, а 11 листопада – ще 45 військовослужбовців. Також 29 жовтня представник пресслужби ГУР Міноборони Андрій Юсов в ефірі телемарафону заявив, що вже понад тисяча українців повернулись з російського полону з моменту повномасштабного вторгнення, відбулися майже 30 обмінів, динаміка обмінів добра і лише зростає.

22 вересня цього року керівник Офісу Президента Андрій Єрмак повідомив про завдання Президента «підготувати і представити йому на початку наступного тижня чіткий план заходів реабілітації і допомоги всім тим, хто повернувся з російського полону». Попри наявність законодавства, що вже регулює здійснення відповідних заходів у сталий спосіб, ймовірно, таке завдання було поставлене публічно у зв’язку з масштабним обміном полоненими, результатом якого стало повернення додому захисників Маріуполя і «Азовсталі».

Загалом офіційні представники Міноборони та МВС запевняють, що реабілітація колишніх полонених здійснюється належним чином і ресурсів для цього вистачає. Разом з тим, відомо, що така реабілітація здійснюється не лише за кошти державного бюджету і в державних чи залучених державою лікувальних і реабілітаційних закладах, а й за рахунок інших джерел фінансування, в закладах інших, крім державної, форм власності, в тому числі за межами України. 

1 жовтня цього року було проведено брифінг «Реабілітація звільнених з полону українців», в якому взяли участь представники Міноборони, Медичних сил ЗСУ та МОЗ. 

Заступниця Міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що в державі відпрацьований алгоритм медичної допомоги й реабілітації звільнених з полону військових. З її слів, держава повністю покриває всі витрати і з лікування, і з реабілітації, включно з дуже складними випадками. Після повернення військовослужбовці одразу проходять комплексну медичну діагностику, до цього залучаються висококваліфіковані фахівці та використовується найсучасніше обладнання. Ті захисники, котрі знаходяться у важкому стані й потребують оперативних втручань, направляються до військово-медичних та цивільних лікувальних закладів відповідно до профілю їх захворювання чи поранення. Воїни, які мають задовільний стан здоров’я, скеровуються до державного лікувально-реабілітаційного центру для обстеження фахівцями військово-лікарської комісії. Увесь цикл лікування на всіх етапах надання допомоги фінансується у повному обсязі державою. Всі операції, медичні маніпуляції та ліки надаються безоплатно. Заступниця Міністра оборони наголосила, що для кожного воїна передбачена індивідуальна програма лікування, яка визначає терміни та умови перебування на лікуванні і реабілітації. Це залежить від отриманих травм й поранень. Протезування здійснюється також за рахунок держави, подальший супровід тих, хто отримав протези, проводиться в Україні. В окремих випадках поранені воїни із дуже важкими травмами скеровуються на лікування за кордон. Закордонні медичні заклади, у разі офіційного направлення державою на лікування нашого військовослужбовця, проводять  лікування (реабілітацію, протезування) також безоплатно.

Командувачка Медичних сил ЗСУ генерал-майор медичної служби Тетяна Остащенко повідомила під час брифінгу, що на сьогодні існує єдиний медичний простір, і звільнених з полону військовослужбовців для їхнього поглибленого медичного огляду та подальшого лікування можна розмістити як у визначених закладах, так і залежно від місця обміну в будь-якому закладі Міністерства охорони здоров’я України та різних відомчих закладах. Також Тетяна Остащенко зауважила, що програма лікування за кордоном є державною та не потребує збору додаткових коштів. Військові, які повертаються з полону, обов’язково проходять поглиблений медичний огляд, їх оглядають 8 спеціалістів, включаючи хірурга, терапевта та вузьких спеціалістів. Оцінюється загальний стан здоров’я, описуються травми, поранення і залежно від цього людина або відправляється на подальше лікування, або проходить військово-лікарську комісію на предмет придатності до військової служби.

Як додав заступник начальника науково-дослідного відділу супроводження заходів внутрішньої комунікації Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ полковник Володимир Пєтухов, який безпосередньо працює зараз зі звільненими з полону,  згідно з нормами, які були затверджені відповідно до стандартів НАТО, військовослужбовці після полону проходять три етапи реінтеграції. На першому етапі — після того, як СБУ та ГУР Міноборони повернули військовослужбовців, вони проходять медичне сортування. Після цього їх направляють на другий етап. Якщо немає гострих ситуацій та питань у правоохоронних органів до військовослужбовців, вони направляються у наш Центр, де з ними вже працюють медики. Військовим надають медичну допомогу з подальшим направленням на реабілітаційні заходи або лікування. Крім того, працюють психологи з підтримки та стабілізації психологічного та психічного стану військовослужбовців. Після цього їх забезпечують документами, пояснюють  соціальні права, щоб вони могли будувати свої плани на майбутнє. З ними працюють психологи — тільки ті, хто пройшов відповідну підготовку. Забезпечується всі послуги, пов’язані з реінтеграцією людей, після чого повертаються до родин, до підрозділів, де вони проходять службу. 

4 жовтня цього року під час брифінгу «Лікування та реабілітація звільнених з полону військовослужбовців в медичних закладах системи МВС» заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко поінформувала, що в МВС напрацьовано внутрішньовідомчий порядок дій по роботі зі звільненими військовополоненими. Цей порядок охоплює весь спектр питань, які контролюються, починаючи з моменту зустрічі з полону, включно з необхідним лікуванням, протезуванням, реабілітацією. Окремо проводиться робота з членами родин звільнених полонених: дружинами, дітьми, матерями. МВС визначає необхідний пакет допомоги у розв’язанні соціально-побутових проблем. Директор Департаменту охорони здоров’я та реабілітації МВС Анатолій Смик повідомив, що особам, звільненим з полону, з першого дня надається кваліфікована психологічна та медико-психологічна допомога, а також реабілітація; з метою розширення обсягів надання медичної допомоги та реабілітації сьогодні активно проводиться реконструкція однієї зі спеціалізованих установ МВС, де будуть використовуватися сучасні реабілітаційні підходи та обладнання.

Командири окремого загону спеціального призначення «Азов» під час пресконференції, що відбулася 6 жовтня цього року, заявили, що звільнені з полону військовослужбовці (захисники «Азовсталі») проходять реабілітацію, що забезпечується державою, для кожного з них складено відповідні індивідуальні плани. Разом з тим, представники «Азову» закликали волонтерів і меценатів допомагати проведенню реабілітації та повідомили, що їхня патронажна служба організувала проведення реабілітації звільнених з полону за рахунок приватних коштів. З 27 вересня цього року триває збір 5 млн. грн, оголошений патронатною службою «Азову» спільно з інтернет-виданням «Українська правда».

Представник Медичних сил ЗСУ повідомив про такі спостереження, що стосуються психологічної реабілітації колишніх військовополонених:

– на практиці не спостерігається застосування окремого протоколу психологічної реабілітації військовополонених, вона відбувається, виходячи із загального обстеження стану здоров’я і діагностування розладів чи захворювань;

– принаймні частина військовослужбовців, ймовірно через стереотипи щодо відсутності військового досвіду в цивільних спеціалістів, надає перевагу роботі з військовими психологами;

– для належного здійснення психологічної реабілітації не вистачає спеціалістів;

– направлення звільнених полонених для проведення психологічної реабілітації за межами України може бути пов’язане з труднощами через мовний бар’єр, що в цій ситуації має особливе значення через необхідність тісного і довірливого спілкування; 

– психологічної реабілітації об’єктивно потребують всі звільнені з полону;

– військовослужбовці, особливо офіцери, схильні уникати діагностування потреби в психологічній реабілітації (тобто виявлення психічних захворювань/розладів), оскільки це гарантовано має наслідком позбавлення доступу до державної таємниці. За загальним правилом, такі особи можуть бути допущені до державної таємниці не раніше як через 5 років після закінчення зазначеного епізоду психічних порушень за наявності стійкої ремісії, що вирішується індивідуально лікарем-психіатром. Об’єктивно, не всі колишні полонені мають протипоказання щодо доступу до державної таємниці. 

Ганна Мокроусова, директорка громадської організації «Блакитний птах», членкиня Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, повідомила про такі спостереження, пов’язані з реабілітацією звільнених з полону осіб:

• узагальнення та доступ в повному обсязі до інформації про звільнених з полону осіб, а також про їхнє перебування і місця проведення реабілітації, потреби тощо пов’язане з безпековими ризиками.  Є ризики, що якщо для реабілітації будуть використовуватися одні й ті самі спеціалізовані державні заклади, на постійній основі, і інформація про ці заклади  буде публічною, то вони  можуть стати об’єктами ворожих атак. Так само слід враховувати, що тема потреб звільнених з полону доволі чутлива і може використовуватися ворогом в цілях пропаганди;
• загалом складно сказати, кому саме зі стейкхолдерів слід адресувати пропозицію комплексної допомоги в забезпеченні реабілітації звільнених з полону осіб. Попри існування визначених державою процедур і передбаченого бюджетного фінансування, в кожному випадку реабілітація здійснюється з урахуванням наявних можливостей, що включають ініціативи громадського сектору, донорів, родичів тощо. На сьогоднішній день, потреба в цій допомозі така, що надання якісної підтримки можливе лише завдяки співпраці всіх державних і недержавних установ, які мають необхідні досвід, знання, навички і ресурси;
• багато осіб, які були незаконно затримані представниками окупаційної влади чи російськими військовими та пережили досвід полону, звільняються різними шляхами і не завжди через офіційні обміни полоненими. Відповідно, в таких випадках вони не завжди обізнані в своїх правах і мають певні труднощі з отриманням державної підтримки та проходження реабілітації;
• часто питання реабілітації звільнених з полону включає в себе не лише медичні чи психологічні питання і потребує більшої кількості ресурсів. Неможливо зосередитись на наданні виключно психологічної підтримки, якщо не забезпечені базові первинні потреби, такі як забезпечення житлом (часто звільнені з полону особи не мають куди повертатися) чи речами першої необхідності зокрема одягом і взуттям. Держава надає необхідний мінімум одразу після повернення з полону (наприклад, спортивний костюм), проте цього очевидно недостатньо, оскільки лише один комплект одягу, який навіть немає змоги випрати, не може забезпечити комфортного самопочуття і не сприяє легкій ресоціалізації.  З цих питань наразі немає системних рішень, все вирішується неофіційно спільнотами або благодійниками;

– наразі не існує системи сталої підтримки родин полонених, бракує досвідчених фахівців, які б володіли фаховими знаннями та мали відповідний досвід на належному рівні. Кадрова політика щодо осіб, що долучені до питань спілкування з родинами військовополонених, непослідовна, до процесів не залучають людей, які мають інституційну пам’ять, повторюються помилки, яких можна було б уникнути з урахуванням отриманого досвіду;

– первинне обстеження, що проводиться невідкладно після звільнення з полону, не дозволяє в повному обсязі визначити стан здоров’я звільнених з полону осіб і надати комплексну допомогу з урахуванням можливих відкладених і довготривалих наслідків.  На жаль, ми вже мали в минулому трагічний досвід, який приводив до важких наслідків, в тому числі і летальних, серед звільнених з полону через недостатнє, без специфічного урахування впливу тортур на організм, в тому числі і довготривалого впливу, медичне обстеження;

– агенти держави намагаються забезпечити належну реабілітацію звільнених з полону осіб, проте наявних у них ресурсів недостатньо, навіть попри допомогу з боку громадського сектору та донорів;

– важкою є ситуація із забезпеченням психологічної підтримки звільнених з полону осіб та членів їхніх сімей. Не всі звільнені з полону можуть потребувати психологічної реабілітації, проте важливо, щоб за їхніх  бажання і згоди вони мали змогу її отримати. Так само важливо надати їм можливість звертатися по підтримку до фахівців в будь-який зручний для них час. Час звернення до фахівця не має бути обмеженим часовими межами знаходження в медичних закладах чи будь-якими ще.  Фактично, зараз ми говоримо про створення програм довготривалої підтримки і супроводу для людей, які пережили полон, і членів їх родин, а також про підготовку достатньої кількості кваліфікованих фахівців для реалізації даних програм.

 

Висновки і рекомендації

1. Ключовими стейкхолдерами в процесі реабілітації звільнених з полону осіб є МОЗ, Міноборони (Медичні сили ЗСУ), МВС, Мінреінтеграції, Мінветеранів, Національне інформаційне бюро, обласні військові адміністрації, на території яких відбуваються звільнення з полону, громадські організації, що сприяють проведенню реабілітації звільнених з полону осіб.
2. З огляду на продовження бойових дій та динаміку обмінів полоненими кількість осіб, що повертатимуться з полону і потребуватимуть реабілітації, ймовірно, зростатиме.
3. Слід враховувати, що звільнені з полону особи, які вже отримали  реабілітаційні послуги, можуть потребувати таких послуг і в подальшому, після вичерпання державних гарантій.
4. Державні гарантії надання реабілітаційних послуг є мінімальними і не забезпечують фактичних потреб осіб, які таких послуг потребують. 
5. Проведення належної реабілітації усіх звільнених з полону осіб потребує залучення значних додаткових фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів.
6. Представники держави по-різному комунікують потреби в забезпеченні реабілітації звільнених з полону осіб. Попри очевидну недостатність виділених державою і загалом наявних в неї ресурсів, а також помітний внесок в цю діяльність недержавних, іноземних або міжнародних суб’єктів, представники держави, зазвичай, публічно повідомляють, що ситуація керована і всі потреби задовольняються.
7. Наразі не існує узагальненої інформації про потреби в реабілітації усіх звільнених з полону осіб. Ймовірно, така інформація не буде узагальнюватися до завершення воєнного стану, в першу чергу, з міркувань безпеки.
8. Забезпечення належної реабілітації звільнених з полону осіб  часто неможливе або ускладнюється без одночасного задоволення їхніх житлово-побутових потреб.
9. Для запобігання смертних випадків, пов’язаних з попереднім перебуванням в полоні, окремого вивчення і удосконалення або необхідного забезпечення потребує процедура первинного обстеження стану здоров’я звільнених з полону осіб, що здійснюється невідкладно після їх повернення в Україну.
10. Поза увагою держави залишаються потреби в реабілітації осіб, які повернулися в Україну не в порядку обміну полоненими.
11. Ймовірно, існує потреба у визначенні і застосуванні окремого протоколу проведення психологічної реабілітації звільнених з полону осіб.
12. Належна психологічна реабілітація і тривала психологічна підтримка є однією з найпоширеніших потреб звільнених з полону осіб і членів їхніх сімей. Також, можливо, ця потреба є однією з найгостріших через брак відповідних спеціалістів. 

 

Матеріал підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.