Дата: 31 серпня 2022 року.
Час: 15:00 за київським часом.
Місце: Український кризовий медіа-центр, вул. Хрещатик, 2, м.Київ, Україна.

Що означає перетворення Росії на неототалітарну державу?
Які загрози несе таке перетворення її сусідам, насамперед Україні?
Що відбувається з правами людини в Росії та на окупованих територіях України?
Що може зробити міжнародне співтовариство зниження ризиків російського неототалітаризму?

– Михайло Савва, доктор політичних наук, професор, член Експертної ради Центру Громадянських Свобод, модератор брифінгу;

– Ілля Новіков, адвокат;

– Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;

– Володимир Огризко, керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України у 2007 – 2009 роках;

– Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми РФ, засновник інформаційного каналу «Ранок Лютого».

Робочі мови: українська та англійська (буде забезпечено переклад).

Трансляція заходу пройде на веб-ресурсах Українського кризового медіа-центру, Центру Громадянських Свобод та Української Гельсінської спілки з прав людини. Також на ресурсах УКСЦ і ЦГС передбачений зворотній зв’язок зі спікерами та модератором заходу.

Чотири роки тому М.Савва під час Міжнародної конференції «Росія у дослідженнях Центру дослідження Росії: основні підсумки та перспективи 2018» дав такий прогноз: «Під час аналізу деяких ознак режиму В.Путіна як авторитарного можна констатувати сильний дрейф до неототалітаризму. Дрейф характерний для таких ознак, як-от обмеження прав людини; розповсюдження державного контролю на неполітичні сфери – економіку, культуру, релігію, приватне життя; терпимість стосовно ідейних течій, лояльних до режиму; можливість змін у рамках даного режиму. Будь-які непереборні перешкоди для трансформації режиму у неототалітарний відсутні. Оскільки це спричинить значні витрати для російської еліти, цей варіант розвитку подій малоймовірний. Але він не виключений, зокрема, стрибкоподібно, протягом дуже короткого періоду часу. Його реалізація сприятиме на певний час підвищенню стійкості режиму, а також його агресивності як щодо населення РФ, так і щодо світової спільноти. Підвищення стійкості у цьому випадку буде визначено тим, що фігура лідера не буде більше мати принципово важливого значення, і можна буде без великих ризиків для стабільності здійснювати передачу влади. Прикордонні з РФ країни є потенційними об’єктами агресії, викликаної внутрішньополітичними причинами, а саме – необхідністю для керуючої в РФ групи зберегти режим В.Путіна. Ймовірність подібної агресії в апробованому у 2008 році в Грузії форматі «примусу до миру» особливо велика у період до 2024 року».

Військова агресія Росії проти України стала результатом дрейфу до неототалітаризму та водночас прискорила цей процес. У РФ формується система відверто репресивного та політично мотивованого законодавства. Тут слід згадати ухвалені в березні цього року закони про заборону поширення «свідомо неправдивої інформації про дії Збройних сил та органів державної влади», заборони дій, спрямованих на «дискредитацію Збройних сил».

Нині в РФ порушені вже 85 справ за статтею Кримінального кодексу щодо поширення «свідомо неправдивої інформації про дії Збройних сил та органів державної влади». Двадцять сім обвинувачених перебувають під вартою до суду. В умовах сучасної Росії це означає, що цих людей буде засуджено до реального терміну позбавлення волі. За цією статтею винесені 7 вироків, в одному випадку людину засуджено до 7 років позбавлення волі, в інших 6 випадках – до штрафу або умовного строку покарання. У 24 випадках кримінальні справи порушені стосовно людей, які перебувають поза РФ.