Центр документування УГСПЛ здійснює історіографію подій гібридного збройного конфлікту в Україні на прикладі окремих міст Донбасу. Серія аналітичних довідок продовжується десятою історією міста Антрацит та Антрацитівського району.

Ознайомитися зі звітом можна ТУТ.

Ключові висновки звіту:

1. Під час збору інформації про події на Сході України з 2014 року Центр документування зберіг свідчення жителів Антрацита й Антрацитівського району. Відомо, що місцеві органи державної влади фактично передали місто під контроль проксі-сил РФ без спротиву.

2. Надалі незаконні збройні формування Російської Федерації захоплювали адміністративні установи та приватні будинки під військові штаби, що не підлягало принципу військової необхідності. Місто використовували як своєрідну транзитну базу, де накопичували військову техніку та переправляли її на різні ділянки активних бойових дій.

3. Наявні докази свідчать про те, що принаймні від травня 2014 року на території міста й району перебували російські козаки, а згодом і приватні військові компанії РФ. Велика різноманітність незаконних угруповань створила конкуренцію та міжусобну боротьбу за контроль над територією.

4. З опрацьованих джерел установлено прізвища осіб, які вчиняли протиправні дії: грабували, викрадали, катували, утримували у місцях несвободи та вбивали людей. Наведений опис знущань не є вичерпним і містить багато інших випадків психологічного і фізичного насилля та потребує ретельного розслідування.

5. Окремою категорією постраждалих є діти, яких окупаційна влада намагається використати у конфлікті та нав’язати їм «патріотичне виховання «ЛНР» на основі героїзації незаконних збройних формувань, спотворюючи історію і перебіг подій. Деякі угруповання залучали дітей безпосередньо до участі у воєнних діях.

6. Незаконні збройні формування свідомо руйнували інфраструктуру міста з метою збагачення, порушуючи права цивільного населення. Місто розграбовували й обстрілювали; припинилися виплати заробітної плати; шахти більше не діють. Окрім цього, тимчасова окупаційна влада знищує свободу слова і право на національне самовизначення.

7. Незважаючи на ці обставини, Антрацит залишається чи не єдиним містом на окупованій території, де мешканці намагаються чинити відкритий спротив окупації.