Тривале проживання на окупованих територіях порушує питання співпраці з окупаційною адміністрацією, часом вимушеної, а часом добровільної, що конфліктує з обов’язками перед державою. Як вимушена, так і добровільна, взаємодія з окупаційними органами може бути витлумачена як колабораційна діяльність.

Що мають враховувати адвокати обвинувачених у колабораційній діяльності, які норми міжнародного гуманітарного права надають гарантії населенню окупованої території та як вони співвідносяться з криміналізованою колабораційною діяльністю обговорили під час вебінару від Української Гельсінської спілки з прав людини. У цьому матеріалі адвокат Андрій Яковлєв роз’яснив, що треба знати для захисту з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.

Наша країна зараз долає смертельну загрозу не тільки на лінії фронту, а і всередині. Частина нашої території перебуває в тимчасовій окупації, що провокує співпрацю держави-окупанта і місцевого населення. За таких умов виглядає доречним запровадження державою заходів, які спрямовані на припинення співпраці чи зменшення її проявів. Серед різного роду заходів є і криміналізація співпраці населення окупованої території та окупаційної адміністрації держави-окупанта.

Та яке б не було кримінальне правопорушення, які б не були наслідки від його вчинення, покаранню передує розслідування та судові процедури, під час останніх визначається обґрунтованість обвинувачення. Так влаштована сучасна правова система, з одного боку держава висуває обвинувачення, а з іншого боку адвокатський захист в суді йому опонує. Саме в конкурентному середовищі має бути прийнято або виправдувальний або обвинувальний вирок. Дуже важливо аби невинувата особа не отримала покарання, а винувата отримала лише те, що заслуговує і не більше.

Що треба враховувати з міжнародного права прав людини 

Ми маємо виходити з того, що захист конституційного устрою, в тому числі суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Конституційний устрій України охороняється кримінальним законом, в тому числі ст. 111-1 Кримінального кодексу України (надалі – КПК України).

Складністю злочинів щодо колабораційної діяльності є те, що вони вчинюються в період воєнного стану, коли наша країна обороняється від ворога, який не тільки окупував частину нашої території, а і продовжує свої напади. Природньо, що в такій ситуації емоції загострюється, що породжує тиск на правову систему.

Однак правовій системі потрібно діти неупереджено та враховувати всі нюанси співвідношення норм Міжнародного гуманітарного права (надалі МГП), як lex specialis та національного кримінального закону, в цьому випадку ст. 111-1 КПК України. Останній має відповідати міжнародного права прав людини.

Положення ст. 111-1 Кримінального кодексу України передбачає достатньо суворе покарання. Управління Верховного Комісара  ООН з прав людини (надалі — УВКПЛ) у своїй доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні (період з 1 серпня 2022 р. – 31 січня 2023 р.)  надало ряд критичних зауважень щодо суті положень і нормативного вираження ст. 111-1  КПК України.

Управління Верховного Комісара ООН з прав людини звертає увагу, що в ст. 111-1  КПК України не дотримано стандартів якості закону так аби виключити його свавільного застосування. Зокрема, УВКПЛ зазначає, що обмеження прав людини мають здійснювати з суворих умов. Одна з цих умов полягає в тому, що такі обмеження повинні бути передбачені законом, сформульованим з достатньою точністю, з тим, щоб особа могла регулювати свою поведінку. (див. Комітет із прав людини, Зауваження загального порядку №35, п. 22; Комітет із прав людини, Зауваження загального порядку №34, п. 25; Європейський суд з прав людини, справа «Бейєлер проти Італії» [Велика палата], п. 109). 

УВКПЛ звертає увагу на ще один важливий аспект нормативної техніки, нагадуючи, що усі елементи злочину повинні бути прямо і точно включені в правові визначення злочинів, що не дотримано в ст. 111-1 КПК України. Ця стаття передбачає кримінальну відповідальність за «провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором» або окупаційною владою, а сфера такої «взаємодії» не визначена, наголошує УВКПЛ. 

Після ухвалення закону у Парламенті було зареєстровано низку законопроєктів зі змінами до статті 111-1, нечітка та суб’єктивна термінологія якої недостатньо відповідає нормам міжнародного права в галузі прав людини щодо обмежень прав на свободу, особисту недоторканність і свободу вираження поглядів або принципу законності.  УВКПЛ стурбовано також очевидною відсутністю пропорційності між правопорушеннями й застосовними санкціями.

Що треба враховувати з міжнародного гуманітарного права

Як зазначено вище, під час окупації норми Міжнародного гуманітарного права захищають мешканців окупованих за територій. Якщо підсумувати та виділити захищені категорії, перш за все ними будуть:

• заклади, відповідальні за піклування про дітей і їхню освіту;
• медичний персонал усіх категорій медичних та лікарняних установ;
• особи які виконують гуманітарні завдання, спрямовані на те, щоб захистити цивільне населення від небезпек та допомогти йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій, а також створити умови, необхідні для виживання (рятувальні роботи; боротьба з пожежами; термінова допомога у відновленні; термінове відновлення роботи комунальних служб; термінове поховання трупів (детальніше у ст. 61 Додаткового протоколу №І до Женевських конвенцій).

Важливо брати до уваги, що відповідно до ст. 43 Четвертої Женевської конвенції на окупанта покладається обов’язок забезпечити громадський порядок і безпеку, дотримуючись існуючих законів, за виключенням, коли це абсолютно неможливо. Положення статей 39 цієї Конвенції передбачає, що цивільні, які проживають на окупованій території повинні бути забезпечені можливістю отримати оплачувану роботу.

Разом з тим, важливо брати до уваги те, що вищенаведені та інші положення МГП виходять з того, що держава-окупант повинна діяти як управляючий (узуфруктуарій), а не як власник і відповідно не змінювати ні правову систему, ні місцеві органи управління, включно з судами. Однак на практиці Росія, на порушення норм Міжнародного гуманітарного права, змінює і правову систему, і органи управління окупованої території, через що дуже складно застосовувати ті гуманітарні гарантії, які призначалися для іншого застосування.

Замість висновку

Виходячи з Четвертої Женевської конвенції, у населення окупованої території є ряд прав, а в окупанта обов’язків. Тому певна частина життєдіяльності населення окупованої території конфліктує з обов’язками перед своєю державою.

Якщо посилатися тільки на відповідні гуманітарні та подібні підстави, то виходить, що спірне питання вирішується коштом всього суспільства (держави). Водночас і держава замість збалансованого розв’язання цього питання криміналізує фактично всю життєдіяльність на окупованій території.

Матеріал підготував Андрій Яковлєв, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Амбрела», експерт РЦПЛ та МІПЛ, випускник освітнього курсу УГСПЛ «Стандарти прав людини в діяльності адвокатів та суддів», підготовлений УГСПЛ тренер з МГП.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Цей захід став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.