Українські суди поки не наважуються прийняти рішення про виплати моральної та матеріальної шкоди за зруйноване майно, а лише про компенсацію у зв’язку з відсутністю необхідного механізму. Але й такі рішення держава не виконує.

Два будинки родини Воробйових – Ірини та Юрія були зруйновані під час обстрілів Донецька та Горлівки. З метою стягнення шкоди, завданої терористичним актом, на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Ірина та Юрій вирішили подавати позов, аби хоч якось компенсувати збитки від втраченого майна. Тож звернулися до Печерського районного суду Києва з вимогою, аби держава компенсувала матеріальну та моральну шкоду, спричинену тим, що тривалий час їх житло не відновлюється, а ефективне розслідування обставин руйнації не ведеться. У результаті розгляду справи було вирішено стягнути за рахунок коштів державного бюджету України по 50 тисяч гривень на кожного.

Проте Державна казначейська служба України повідомила Воробйовим, що законодавством досі не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, а тому виплатити здійснити неможливо.

Родина попросила про допомогу юристів УГСПЛ. За справу взялась Юлія Науменко. Вона говорить, по-перше, законодавством не передбачено такої підстави для відмови як «не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом». А, по-друге, незважаючи ні на що, судове рішення є обов’язковим до виконання.

Зокрема про обов’язковість виконання судових рішень йдеться у низці рішень Європейського суду з прав людини. Наприклад, у справі ЄСПЛ «Кечко проти України» мова про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. А у справі «Будченко проти України» йдеться про те, що не встановлення механізму для реалізації права є порушенням обов’язку держави гарантувати права, закріплені в Конвенції. Ключовим же рішенням з питання систематичного невиконання рішень національних судів зі сторони України є пілотні рішення у справі «Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України». Вони вказують: у бюджеті наявні бюджетні асигнування на виконання судових рішень.

На підставі цього адвокат підготувала позов до суду щодо визнання протиправною відмову Державної казначейської служби України в виплаті присудженої компенсації. Провадження у справі наразі відкрито. Справа розглядається в письмовому провадженні.

Також у зв’язку з невиплатою компенсації адвокат та її клієнти звернулися до Національної поліції. Науменко переконана, відмова Казначейства містить ознаки складу злочину, передбаченого п.2 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі – КК), тобто невиконання судового рішення. Але поліція відмовила у відкритті кримінального провадження. Причина – на думку працівників поліції, йдеться про цивільні правовідносини. Проте й вказана відмова наразі оскаржується у суді.

«Наразі ми в очікуванні рішення суду в адміністративній справі, а також реєстрації та розслідування кримінального провадження. У всіх позовах суди присуджували лише невелику компенсацію за зруйноване майно, але навіть і ту Казначейство відмовляється виплачувати. Таку практику необхідно змінювати. Ми намагаємось зрушити це питання у рамках кримінального і адміністративного механізму», – говорить Юлія Науменко.