Що треба зробити, аби з отриманням статусу “дитини, постраждалої внаслідок збройної агресії і військових дій” державою надавалися гарантії правової, медичної допомоги та психологічної реабілітації.

“Війна очима дітей – це страшно. З малими простіше – сховали під одяг та вивезли як пташенят, а дорослі все пам’ятають. Пам’ятають, як на подвір’ї стояли артилерійські установки, як прибігали босоніж діти з сусіднього села, бо їх будинок згорів, можуть відрізнити з якої зброї стріляють по звуку”, – розповідає Тетяна Малеванець, матір сімох дітей, родом з Луганщини. Найменшій зараз три роки, найстаршій – вісімнадцять. Ще о 2014 році частина родини виїхала з окупованих територій до Павлограда Дніпропетровської області. Там живуть і донині.

“Але всі ці роки наша родина воює на іншому фронті – бюрократичному”, – продовжує Малеванець. Вона намагалась отримати для свої дітей статус постраждалих внаслідок воєнних дій. І якби не юристи та правозахисники УГСПЛ та організації “СІЧ”, справа навряд чи була успішною.

До юристів УГСПЛ Тетяна Малеванець звернулась ще минулого року. Спочатку у неї були проблеми з житлом: місцеві органи влади виділили помешкання у гуртожитку для неї та дітей, але заселяти не поспішали. Потім з’явилися й інші труднощі, зокрема, не виплачувалась адресна допомога і не могли отримати статусу дітей війни.

“Молодші отримали швидко, а ось за старших довелось боротися, – розповідає Віталія Серебрянська, юристка УГСПЛ. – Приміром, найстаршому вже виповнилося 18 років вже на підконтрольній Уряду України території”. Тож Віталія підготувала скаргу в Управління соціального захисту.

Статус без гарантій

Варто сказати, що статус “дитини, постраждалої внаслідок збройної агресії і військових дій” був запроваджений за кілька років після початку конфлікту на Сході. Але він нічого у житті дітей не змінює. Із заяв представників Міністерства соціальної політики відомо: чиновники хотіли провести загальну оцінку кількості пільговиків, і потім визначити обсяг допомоги від держави, але конкретних термінів ніхто не називав.

“У цьому й проблема, – пояснює Серебрянська. –  Були спроби прирівняти дітей, які мають такий статус до дітей Другої світової, але щось пішло не так у наших законодавців, і діти залишилися соціально незахищеними – без надання додаткових пільг чи гарантій. Лише, можливо, десь на місцевому рівні можуть претендувати на адресну допомогу – приміром, безкоштовне харчування у школі”.

А між тим за офіційними даними, оприлюдненими Донецькою ОДА у серпні 2020 року, в Україні лише 20% від загальної кількості дітей-переселенців отримали статус постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів – 39 тисяч. У Дитячому Фонді ЮНІСЕФ говорять, в Україні понад 400 тисяч продовжують зазнавати серйозних ризиків для фізичного здоров’я і психологічного благополуччя через конфлікт на сході України. Діти різного віку зростають в умовах безперервного конфлікту і мають психологічні травми і потребують постійної підтримки психологів. Однак досі не існує реального механізму, який би захищав таких дітей згідно норм міжнародного гуманітарного права.

Справа кількох правок

Юристи УГСПЛ переконані, проблему варто виносити на національний рівень. Аби змінити ситуацію, не потрібно писати ніякі окремі закони, а внести поправки у вже існуючі. Наприклад, у статтю 30-1  Закону України “Про охорону дитинства” . У документі можна створити окремий розділ, який буде стосуватися гарантій для дітей, які постраждали через воєнні дії та збройний конфлікт. У ньому має бути прописана правова та медична допомога, а також – психологічна реабілітація для постраждалих, що дозволить наблизити українське законодавство до стандартів міжнародного гуманітарного права.

У випадку Тетяни Малеванець все вирішилося без звернення до суду, а лише за допомогою численних скарг на місцевому рівні в Управління праці та соціального захисту і запитів у профільне міністерство. Але уся боротьба тривала майже півтора року.

“Проблема у тому, що в Управліннях не знають і не розуміють весь механізм надання такого статусу і те, що діти не мають додаткових прав та соціальних гарантій”, – говорить Віталія Серебрянська. Багатьом кажуть: “А що ви отримаєте, якщо у вас буде такий статус?”, і люди просто відмовляються. Боротися починають лише за порадою правозахисників в надії на зміни у законодавстві.

Матеріал підготовлений за підтримки програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Діяльність УГСПЛ зі створення національної моделі перехідного правосуддя впроваджується в рамках цієї програми.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.