Із повномасштабним нападом Росії стало зрозуміло, що Україна не готова до евакуації людей з місць несвободи. Ті, хто перебували в інтернатах, геріатричних закладах, слідчих ізоляторах та колоніях, залишилися майже сам на сам із викликами, спричинених війною і окупацією.

Про це стало відомо 9 червня під час пресконференції, під час якої правозахисники представили дослідження “Місця несвободи України у часи війни”.

Так, правозахисники оцінили умови перебування людей у місцях несвободи, зокрема у Києві, Київській, Чернігівській та Сумській областях, які були під російською окупацією або під ризиком окупації чи обстрілів під час війни.

На початку заходу координаторка проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Маргарита Тарасова розповіла як виникла ідея провести дослідження і про першоджерела для нього:

“З початку широкомасштабного вторгнення Росії стало очевидно , що значна частина українських територій потрапляє або під окупацію, або під ризик окупації чи бойових дій. Нам стало цікаво наскільки Україна взагалі готова до цих викликів і що переживають і можуть пережити люди в місцях несвободи. Ми проаналізували відкриті джерела, дані від свідків та тих, хто перебуває в місцях несвободи, повідомлення у ЗМІ,  а також воєнні злочини, які є в базі Коаліції «Україна. П’ята ранку». На наступних етапах ми плануємо здійснити фізичні виїзди в місця несвободи, щоб зрозуміти масштаб проблем і зрозуміти, що ми не задокументували».

За словами виконавчого директора громадської організації “Україна без тортур” Костянтина Автухова, держава не змогла належно евакуювати засуджених:

“Питання порятунку людей, які відбувають покарання, завжди непросто сприймається суспільством. Однак, державні органи мають виконувати чітко закріплені функції та створювати безпечні умови засудженим та персоналу місць несвободи. У 2014 році Україна не була готова до потреби евакуації людей, через що втратила території разом зі своїми громадянами. Однак це було тоді, коли агресію складно було передбачити. Вісім років потому ми могли та мали підготуватись до наступу ворогу, керівництво рапортувало про повну готовність до евакуації. Але знову повторився 2014 рік”.

На початку лютого 2022 року Мін’юст інформував правозахисників, що має плани дій для персоналу пенітенціарних закладів на випадок початку бойових дій та необхідності евакуації. Після повномасштабного вторгнення частина закладів опинилися на території окупації або ведення бойових дій, і зв’язок із ними був втрачений.

Крім того, як йдеться в дослідженні, на середину березня близько 30 установ виконання покарань знаходилися в зоні бойових дій і навіть були пошкоджені під час обстрілів, як-от слідчий ізолятор у Чернігові. Також фактично напризволяще була кинута Менська виправна колонія № 91 у Чернігівській області, у якій відбувають покарання колишні правоохоронці. Пов’язаність цього закладу із українськими силовими структурами поставила ув’язнених в особливо вразливе становище, кажуть правозахисники.

Крім того, наразі в Україні функціонує 90 закладів з надання стаціонарної психіатричної допомоги, до яких влаштували людей через їхню неспроможність самостійно про себе дбати. Вони потребують стороннього догляду і лікування, втратили соціальні зв’язки й не мають необхідних навичок для самостійного проживання у громаді.

Представниця Експертного центру з прав людини Олена Темченко коментує, що попри запевнення Міністерства соціальної політики України 23 лютого 2022 року щодо наявності ще з 2018 року евакуаційних планів, зокрема в установах Донецької та Луганської областей, вчасної евакуації не відбулося. Так, через обстріли 11 березня загинуло 56 людей із Кремінського обласного будинку-інтернату, яких не встигли евакуювати, а 15 людей росіяни викрали і вивезли на тимчасово окуповану територію.

“Як показали перші місяці масштабної війни, соціальні установи стикнулися з реальними випробуваннями. Через війну був порушений звичний ланцюг постачання найнеобхідніших товарів та продуктів, і це зробило заклади залежними від гуманітарної допомоги”, — каже менеджерка проєктів ГО “Україна без тортур” Олена Прашко.

До прикладу, Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня опинилася в окупації з перших днів війни, й серед найактуальніших проблем виявилася потреба в бомбосховищі. 286 підопічних і персонал були змушені ховатись від обстрілів у підвальному приміщенні, яке не розраховано на одночасне перебування усіх пацієнтів та персонал.

Також через відсутність генератора припинилося водопостачання. Воду набирали в лісі з дозволу окупантів. Закладу була необхідна організація зеленого коридору для підвезення харчових продуктів та медикаментів. Їжу готували на вогнищах, гуманітарної допомоги заклад не отримував. Медикаментів в установі майже не залишилось, а персонал жив у лікарні і працював без змін через неможливість ротації.

В 11 установах Києва та Київської області з 20, які дослідили правозахисники, не вистачало медичних препаратів, зокрема специфічних медикаментів для лікування людей з психічними розладами. Суттєво не вистачало медикаментів у Ржищівському геріатричному та Бородянському психоневрологічному інтернатах. Окрім того, в Бородянському ПНІ не вистачало харчових продуктів, у Ново-Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків запас води залишався на 3 дні. З 11 установ, які потребували гуманітарної допомоги, шість її не отримали навіть після відводу російських військ.

У Сумській області деякі заклади протягом двох місяців війни так і не облаштували укриття. Тільки три установи з 15 досліджених мали запас харчових продуктів на понад два місяці. Крім того, у закладах також не вистачало медикаментів.

Правозахисники зазначають, що з 2014 року держава не спромоглася вирішити проблеми, які б допомогли створити безпечні умови для людей в місцях несвободи під час війни. Зокрема, не були створені укриття для захисту людей від обстрілів, також досі відсутні плани евакуацій, вивезення людей в інші місця чи за кордон, ба більше – немає фінансування для цього та спеціалізованого транспорту. І це не вичерпний перелік проблем, зауважують експерти.

“Проблема організованої евакуації не нова для України, про це правозахисники говорили ще вісім років тому. Але ані тоді, ані за перші місяці повномасштабної війни держава не продемонструвала розважливих та необхідних кроків, аби розробити адекватне нормативне регулювання та провести необхідну евакуації місць несвободи там, де це було необхідно і можливо”, — зазначила директорка Центру “Соціальна дія” Ірина Федорович.

Відео із заходу

Доповідь “Місця несвободи України у часи війни” скачуйте ТУТ. Її підготували Українська Гельсінська спілка з прав людини, Fight for Rights, Центр “Соціальна дія”, “Україна без тортур” та Експертний центр з прав людини. В ній зібрана попередня інформація, як пережили окупацію та бойові дії місця несвободи міста Києва, Київської, Чернігівської та Сумської областей, з якими проблемами та викликами зіткнулися мешканці та персонал. Крім цього, правозахисники зафіксували дані про можливі воєнні злочини, скоєні проти людей у місцях несвободи. Експерти також проаналізували зміни у законодавстві і порівняли дії держави після лютого 2022 року з діями після лютого 2014 року. Серед іншого, вони описали можливі причини невчасної евакуації місць несвободи.

Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” збирає та документує воєнні злочини і злочини проти людяності, вчинені в ході російської збройної агресії в Україні. До коаліції входить 29 громадських організацій.

Cтаття підготовлена за матеріалами Центру прав людини ZMINA.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.