Правозахисні організації 25 лютого під час Форуму реформ у Києві презентували Дорожню карту першочергових кроків для Верховної Ради у сфері подолання наслідків російсько-української війни. У документ, який підтримали 18 громадських організацій, увійшло 10 кроків. 

Громадські організації зауважують, що реалізація цих рекомендацій дозволить Україні, окрім виконання зобов’язань перед власними громадянами, зробити кроки до розбудови сталого миру. Бо цей мир, на їхнє переконання, починається не з виконання Мінських угод, а з того, як в Україні дотримуються і реалізуються права тих, хто постраждав унаслідок конфлікту.

Тож правозахисники пропонують наступні 10 пунктів дорожньої карти.

      

1. Відновити можливості реалізації права на соціальний захист мешканців тимчасово окупованих територій, передусім забезпечити отримання пенсії. Зараз майже 700 тисяч пенсіонерів з Донецької та Луганської областей, які до війни отримували пенсію, лишаються без неї. Через це в Україніутворився борг, що постійно зростає. Суттєві перешкоди в оформленні пенсійних виплат чиняться і для ВПО з Криму, включно з незаконною практикою Пенсійного фондуУкраїни щодо передання персональних даних кримчан до РФ.

Правозахисні організації наголошують на важливості ефективного механізму, який дозволить людям, що залишилися проживати на окупованих територіях або перемістилися звідти, отримувати належну їм пенсію.

2. Забезпечити справедливу та розумну компенсацію за житло, зруйноване чи пошкоджене внаслідок збройного конфлікту. Така компенсація, переконані експерти, має відбуватися за прозорою доступною позасудовою процедурою, закладеною окремим спеціальним законом, що відповідає всім критеріям легітимних очікувань у захисті майнових прав. Водночас важливе вдосконалення механізму виплат компенсацій за зруйноване чи пошкоджене житло внаслідок збройної агресії РФ, передбаченого урядовою постановою.

Громадські організації вважають також за необхідне розробити національний механізм компенсації жертвам серед цивільного населення, які постраждали під час війни або члени сім’ї яких загинули внаслідок конфлікту.

Заступник очільника Мінветеранів Олексій Ілляшенко серед пріоритетів роботи міністерства назвав відновлення зруйнованої інфраструктури на Сході України, створення робочих місць та доступ до житла для переселенців.

3. Гармонізувати національне кримінальне законодавство з міжнародним, ухваливши законопроєкт №2689. Документ вносить змінидо Кримінального кодексу та надає можливості національним органам слідства та суду для ефективного кримінального переслідування осіб, які скоїли найтяжчі злочини за міжнародним правом. Нині в Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинівне повною мірою відповідають вимогам міжнародного права.

4. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС). Членство України в цьому суді дасть змогу посилити спроможність національної системи розслідувати та притягати до відповідальності осіб, які скоювали найтяжчі міжнародні злочини під час конфлікту в Криму та на сході, а Україна отримає привілеї держави – учасниці Міжнародного кримінального суду. До них належать право участі у відборі суддів та прокурорів, формулювати пріоритети та стратегію подальшої роботи суду, рекомендувати ситуації до розгляду в різних країнах Офісом прокурора МКС.

5. Запровадити послідовну та ефективну санкційну політику стосовно осіб, причетних до політично мотивованих незаконних переслідувань громадян України. В Україні існує санкційне законодавство. Але воно недосконалеі потребує значних змін задля ефективного застосування санкцій проти осіб, причетних до порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях України та в Росії у зв’язку зі збройним конфліктом, зокрема за проведення РФ політики зміни демографічного станунаселення окупованого Криму. Наразі відсутній механізм контролю за виконанням санкцій та відповідальності за їхнє порушення.

Громадські організації наголошують на необхідності впорядкування та посилення державної політики в санкційній сфері, враховуючи рекомендації слухань у парламентському комітеті з питань прав людини на тему «Удосконалення державної політики у сфері застосування санкцій до осіб, причетних до політично мотивованих незаконних переслідувань громадян України».

6. Допомогти особам, які незаконно переслідуються з політичних мотивів на окупованих територіях України та в Росії. Станом на 18 лютого 2020 року, за даними правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 89 громадян України в окупованому Криму і на своїй території та щонайменше 125 осіб, військових та цивільних, – на контрольованих нею окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Однак в Україні й досі відсутній комплексний закон, який би надавав державну підтримку цій категорії громадян.

Громадські організації наголошують, що цей документ має відповідати нормам міжнародного гуманітарного права та права прав людини, чітко визначати всі категорії осіб, незаконно утримуваних у межах збройного конфлікту, види допомоги та встановити прозору незалежну процедуру ухвалення рішення про надання державної допомоги цим особам. Такий текст був розроблений у 2019 році і став результатом спільної роботи органів державної влади, представників неурядового сектору, громадських організацій військовополонених, цивільних заручників та політичних в’язнів. Наразі текст законопроєкту перебуває на погодженні в Офісі президента.

7. Вирішити на законодавчому рівні проблеми доступу до правосуддя, які виникли через окупацію та врегулювати питання повернення ув’язнених громадян із місць несвободи на окупованих територіях. Експерти переконані, що необхідно розробити механізм повернення на підконтрольну уряду територію осіб, які були засуджені Україною та перебувають у місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях або примусово переміщені до РФ. За даними правозахисних організацій, з місць позбавлення волі Криму до Росії було примусово переміщено не менш ніж 12 000 громадян України.

Крім того, експерти вважають за необхідне розробити та запровадити механізм для вирішення проблем правосуддя, що виникли внаслідок тимчасової окупації частини території України: проблеми досудового розслідування, судового слідства, виконання вироків щодо підозрюваних, обвинувачених, матеріали кримінальних проваджень яких залишилися на тимчасово окупованих територіях.

8. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру реєстрації фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях. Наразі така процедура існує, хоча й спрощена, та судовий спосіб встановлення цих фактів непропорційно ускладнює процес отримання документів з боку мешканців ТОТ. Закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачає існування позасудової процедури, проте наразі такої процедури досі немає. Для мешканців окупованого Криму така можливість відсутня взагалі. Як наслідок, усього 37% дітей, народжених у Донецькій і Луганській областях, та 13,5% дітей, народжених у Криму і Севастополі, після початку окупації цих територій мають свідоцтва про народження українського зразка.

Олексій Ілляшенко зауважив, що зараз тривають дискусії з Міністерством юстиції щодо спрощення процедури. Він сподівається, що зрештою її запровадять.

9. Скасувати Закон “Про створення вільної економічної зони “Крим”, про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” (ВЕЗ Крим), розробити та ухвалити закон про особливості ведення економічної діяльності на тимчасово окупованій території з дотриманням стандартів прав людини. Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зауважує, що закон про ВЕЗ визнав кримчан нерезидентами, що призвело до дискримінації їх у банківській сфері та заборони вивезення їхніх особистих речей.

«Доходило до парадоксальних речей, коли люди, яких переслідували на півострові за проукраїнську позицію, не могли забрати особисті речі – мікрохвильовку, меблі чи книжки, бо їх не було в списку дозволених предметів», – сказала правозахисниця.

Громадські організації наголошують, що цей новий закон не має містити дискримінаційне положення про визнання громадян України, які мешкають або зареєстровані на території окупованого Криму, нерезидентами в банківських та інших фінансових відносинах та норму, яка поширює вимогу митного законодавства на перетин адміністративного кордону з окупованим Кримом.

Водночас ті норми закону про ВЕЗ «Крим», які спрямовані на захист прав людини, мають знайти відображення в інших законах, наприклад у Законі «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України».

10. Запровадити комплексний підхід до соціального захисту та реабілітації цивільних осіб, що постраждали внаслідок конфлікту. За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, станом на 15 травня 2019 року, за понад п’ять років збройного конфлікту на Сході України, поранено більш ніж 9 000 і загинуло 3 354 цивільних осіб. Однак досі на державному рівні не запроваджено комплексного підходу до забезпечення реабілітації, виплати компенсації, надання необхідної безоплатної психологічної допомоги та соціальної підтримки потерпілим. Один з елементів цього комплексного підходу – доопрацювання та ухвалення законопроєкту №1115 «Про статус і соціальний захист цивільних осіб, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на території України».

Ці 10 кроків – це мінімум, який зараз можуть виконати народні обранці, але насправді Україна і парламентарі долатимуть значно більше проблем у рамках реалізації концепції перехідного правосуддя.

«Я хотів би звернути увагу на те, що у нас є велика правова діра, пов’язана з неврегульованою ситуацією на неконтрольованих Україною територіях. Є декілька сотень позбавлених волі людей, які не мають вироків, які вступили в силу. Маючи серйозні кримінальні обвинувачення, а часто і рішення суду першої інстанції, люди фактично не визнаються ні винними, ані не винними через те, що матеріали проваджень перебувають на непідконтрольній території. Ще аспекти – як має бути побудована система переслідування осіб, які співпрацювали з окупантом і вчиняли тяжкі злочини, як їх притягувати до відповідальності і на скільки ефективно працюватиме судова система? На всі ці питання ми тільки намагаємося знайти відповіді, але вони теж пов’язані з подоланням наслідків збройного конфлікту. Тому вважаю обов’язком Верховної Ради виконати ці 10 уже продуманих кроків аби мати змогу йти далі», – зазначив виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко

Тематика захисту прав людини в контексті збройного конфлікту в Україні є ключовою для Програми USAID «Права людини в дії».

«Властиво усі наші активності спрямовані на подолання наслідків збройного конфлікту, з фокусом на його жертвах. З цієї перспективи запропонована дорожня карта є продовженням наших зусиль націлених на розв’язання низки проблем (забезпечення пересування через адміністративний кордон/лінію розмежування, соціальних питань, доступу до адміністративних послуг, компенсації за завдану шкоду внаслідок конфлікту), які є типовими і стосуються задоволення базових потреб громадян України. Сподіваюсь, що уповноважені органи державної влади, які раніше вже задекларували деокупацію територій через людський вимір, внесуть відповідні законодавчі зміни з тим, щоб підкріпити їхній меседж конкретними кроками», – прокоментував 10 кроків для парламенту керівник Програми USAID «Права людини в дії» Тарас Цимбрівський.

Відеозапис Форуму реформ у Києві – ТУТ.

За матеріалами Центру прав людини ZMINA

Допомогу переселенцям та іншим жертва збройного конфлікту УГСПЛ надає за підтримки Програми USAID «Права людини в дії».

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.