Правники-випускники освітніх курсів Української Гельсінської спілки з прав людини зібралися в Освітньому домі з прав людини в Чернігові аби згенерувати практичні рекомендації реалізації окремих засад правосуддя перехідного періоду для подолання наслідків, спричинених повномасштабним вторгненням РФ. Адвокати, судді та прокурори обговорили тему «Постконфліктного врегулювання в Україні: від війни до миру». Учасники курсу об’єдналися в чотири групи і запропонували рішення на такі виклики: 

• «Невідворотність кримінального переслідування воєнних злочинців» 
• «Захист потерпілих від збройного конфлікту: питання доступу до правосуддя та відшкодування шкоди» 
• «Застосування амністії та прощення як можливість примирити конфліктуючі сторони» 
• «Освітній шлях для формування єдиного сприйняття подій»

В цьому матеріалі представляємо проблеми навчання дітей основам прав людини, які презентувала керівниця освітнього напряму УГСПЛ Олександра Козорог. Та рекомендації правників для їх подолання. 

Права людини в школі 

На думку ескпертки УГСПЛ, впливати на постконфліктне суспільство найбільш ефективно можна через освіту з прав людини. Проте з цим в Україні є проблеми на певних рівнях. 

Згідно з законом, діти в школі мають вивчати права людини. Правозахисна спільнота домоглася того, що це включено в державний стандарт. Проблеми починаються в реалізації стандарту. Найбільше питань у фахової спільноти до змісту підручників і готовності вчителів викладати права людини. Чи розуміють вони самі що таке права людини? Чи дозволяє освітнє середовище, форми, методи навчання сприймати їх як цінність для учнівства та спільноти в цілому.  

Чому друкуються неякісні посібники? Як приклад лектор наводить Німеччину, де видавництво несе повну відповідальність за зміст підручника, бо той має комерційне розповсюдження. Видавництво підбирає авторський колектив, наймає відповідних експертів-рецензентів. Повна відповідальність накладає величезні репутаційні та фінансові ризики. В Україні авторські колективи пишуть посібник, державні експерти його перевіряють і дають гриф — дозвіл на друк. Лише потім він потрапляє у видавництво.  Процедура пошуку державою авторів та експертів — непрозора. Так як і процедура надання самого грифу. Такі помилки у перекрученні та викривленні розуміння основних концептуальних засад та стандартів прав людини коштують державі не тільки мільйонних збитків за підручники з помилками, але, найважливіше, формують низку поколінь, для яких права людини  — це «ні про що», «не про нас», і «не для нас». 

Зазвичай до складу експертних груп юристи не входять. В основному пишуть та рецензують вчителі, які розуміють правознавство на рівні споживача, а це часто несе викривлене бачення. Наприклад, права людини розглядають в контексті цивільного права, тобто захисту прав споживачів. 

Вища освіта педагога, післядипломна освіта не закладають важливі знання про права людини. УГСПЛ проводить навчання освітян, але, як показує практика, потрібно велике бажання вчителів самовдосконалюватись і відвідувати подібні курси. Нині експерти УГСПЛ намагаються змінити ситуацію через підготовку держслужбовців, які б на рівні втручання на експертизу і взаємодії з видавництвами забезпечували і контролювали процеси викладання. Якщо говорити про можливості освіти в постконфліктному врегулюванні, то треба організовувати комплексну взаємодію з державою, щоб процеси відбувались якісно. Поки держава йтиме хибним шляхом, втратить не одне покоління.  

Пропозиції вирішення проблеми

Авторський колектив. Вчителі не мають глибинних знань по правам людини, тому варто обов’язково включити в авторський колектив людину з вищою юридичною освітою та досвідом роботи в правозахисній діяльності.

Публічна рецензія підручників. Має бути профільна громадська експертиза посібників з основ правознавства, громадянської освіти, де цим темам має приділятися найбільша увага. Експерти-рецензенти, в свою чергу, мають відповідати таким критеріям: мати відповідний досвід роботи, досвід наукових публікацій та професійну компетентність. 

Відповідальність авторів. Якщо під час рецензії знайшли грубі порушення та невідповідності, пропонується ввести відповідальність для авторів. Наприклад, усунути на якусь кількість часу від написання та рецензування.

Додаткова література. Експерти-правники пропонують після кожної теми включити блок з інформацією з літературою для додаткового опрацювання. Такі рекомендації, зазвичай, є в підручниках для вищих навчальних закладів. Але вони будуть зручними і для шкільних посібників. Причому як для педагогів, так і для учнів.

Навчання вчителів. У вищих педагогічних навчальних закладах, а також інститутах післядипломної освіти варто ввести обов’язковий курс з прав людини, який дасть базові знання та розуміння основ.

Залучення профільних експертів. Запрошувати до навчального процесу практикуючих правознавців, правозахисників, які могли на конкретних кейсах демонструвати дітям матеріал. Також можлива часткова лібералізація стандартів та програми щодо теми прав людини, яка надасть закладам освіти можливість розробляти свої методи викладання: залучати експертів, проводити заходи на тему прав людини, які не включені в програму.

Мотивація учнів. Проводити тематичні олімпіади з прав людини з винагородою, щоб підтримувати інтерес учнів вивчати цю тему.

Власний приклад. Будувати комунікації між учнями та педагогами, враховуючи цінності прав людини.

А також включити до сертифікації вчителів обов’язково блок питань з прав людини.

Дана публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.