Люстрація вважається інструментом правосуддя перехідного періоду. В контексті післявоєнного правосуддя її можна розглядати як захід відновлення миру, як гарантію неповернення до збройного конфлікту. Разом з тим ми знайомі з процедурою люстрації насамперед у контексті очищення влади та захисту молодої демократії від впливу тоталітарного минулого, – після падіння комуністичних режимів  в країнах східної Європи в 90-ті роки.

Чиновники, які були тісно пов’язані з віджившими тоталітарними режимами, становили загрозу для нових молодих демократій. Їхні погляди, підходи і методи роботи гальмували новий курс розвитку. Перебудова світогляду державних управлінців була нагальною необхідністю та вимогою часу, що змусило низку держав розпочати у себе процедури люстрації.

Якою має бути вона і як її проводити аби не порушувати права людини – читайте в статті судді Галицького районного суду м. Львова Катерини Котельви.

Мета проведення люстрації 

Після падіння комуністичного режиму залишення посадовців «старої гвардії» на своїх посадах очевидно перешкоджало успішним процесам політичних змін. Отже, в 90-ті роки минулого століття аргументи на користь люстрації були такі:

–  молодий демократичний режим потребує захисту від відголосів тоталітаризму;

–  чиновники, пов’язані з силовими структурами або спецслужбами колишнього режиму, можуть бути легко підданими шантажу;

–  державні установи повинні стати прозорими, а особи, які займають важливі державні посади, повинні мати суспільну довіру.

Люстраційні заборони на зайняття важливих державних посад для певних категорій чиновників були покликані створити сприятливі умови для переходу з тоталітарних рейок на демократичні. Люстровані чиновники, в свою чергу, отримали час та можливість змінитися та прийняти нові демократичні цінності та новий вектор розвитку країни.

Люстрація в жодному випадку не мала бути покаранням. Її мета – захист  молодої демократії. 

Керівні принципи ПАРЄ щодо люстрації 

Саме у той історичний період, у 1996 році, була ухвалена Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи «Про заходи щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем» (Резолюція 1096). 

У Резолюції ідеться про те, що необхідно:

– ліквідувати і подолати старі структури й моделі мислення;

– змінити менталітет (зміни в думках і в серцях); 

– викорінити страх перед відповідальністю, неповагу до розмаїття;

– втілювати демократичні цінності.

У Резолюції зазначається, що злочинні діяння, вчинені окремими особами під час комуністичного тоталітарного режиму, повинні переслідуватися та каратися згідно з нормами кримінального законодавства. 

Асамблея у Резолюції робить важливий висновок про те, що прийняття законів про люстрацію або декомунізацію загалом сумісне з демократичною державою та верховенством права, але за умови дотримання таких критеріїв:

1. Закони про люстрацію потрібно застосовувати індивідуально, а не колективно, особиста провина повинна бути доведена в кожному окремому випадку.
2.  Під час процесу люстрації повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості і право на судовий перегляд ухваленого рішення. 

Підсумовує Резолюцію висновок Асамблеї про необхідність проведення глибоких політичних, правових і економічних реформ у відповідних країнах, які призведуть до формування дійсно демократичного менталітету й політичної культури.

Одночасно Парламентська Асамблея Ради Європи підготувала рекомендації – Керівні вказівки щодо відповідності люстраційних законів та подібних адміністративних заходів вимогам держави, що базується на принципі верховенстві права. 

На ці рекомендації посилаються як на Керівні принципи Ради Європи щодо люстрації. 

Далі навожу стислий виклад  Керівних принципів з 13 пунктів (від “a” до “m”) і ще раз наголошую на часі їх прийняття – 1996 рік, та меті розроблення – ліквідація спадщини комуністичних режимів:

a) Люстрація повинна поводитися спеціально створеною незалежною комісією, до складу якої мають увійти видатні громадяни, яких пропонує глава держави і затверджує парламент;

b) Люстрація може використовуватися тільки для ліквідації або суттєвого зменшення загрози, яку суб’єкт люстрації становить для формування життєздатної і вільної демократичної держави;

c) Люстрація не може використовуватися для покарання, відплати або помсти; покарання може накладатися тільки за минулу злочинну діяльність на основі кримінального кодексу та у відповідності з усіма процедурами і гарантіями кримінального переслідування;

d) Люстрація повинна обмежуватися посадами, щодо яких є всі підстави вважати, що суб’єкти, які їх обіймають, становитимуть значну небезпеку для прав людини і демократії;

e) Люстрація не застосовується до виборних посад;

f) Люстрація не застосовується до посад у приватних або напівприватних організаціях;

g) Відсторонення від посади на основі люстрації не повинно тривати довше 5 років, оскільки не слід недооцінювати здатність індивіда до позитивних змін у поведінці та звичках;

h) Особи, які видали накази, скоїли або значною мірою сприяли скоєнню серйозних порушень прав людини, можуть бути відсторонені від посади; якщо організація вчинила серйозні порушення прав людини, її член, співробітник або уповноважений вважається таким, що залучався до цих порушень, обіймаючи високу посаду в цій організації, якщо тільки він не доведе, що не брав участі у плануванні, спрямуванні або здійсненні такої політики, практики або дій;

i) Нікого не може бути піддано люстрації виключно за зв’язок з якоюсь організацією або участь у її діяльності, яка була законною на час такого зв’язку або діяльності (крім випадків, викладених вище у підпункті “h”), або за особисті думки чи переконання;

j) Люстрація повинна проводитися лише стосовно дій, зайнятості або членства, які мали місце з 1 січня 1980 року до падіння комуністичної диктатури;

k) Люстрація «свідомих співробітників» допускається тільки щодо осіб, які насправді були зайняті в державних установах (наприклад, спецслужбах) при серйозних порушеннях прав людини;

l) Люстрація не повинна застосовуватися до осіб у віці до 18 років, а також до осіб, які діяли під примусом;

m) Особа в жодному разі не повинна люструватися без надання їй повного та належного процесуального захисту, в тому числі права на представництво адвокатом, на оскарження наявних доказів проти неї, на доступ до всіх наявних викривальних і виправдувальних доказів, на наведення власних доказів, на проведення відкритого слухання справи за її запитом, а також на оскарження до незалежного судового органу.

Як бачимо, не всі керівні принципи є актуальними для сучасних умов, зокрема в частині прив’язки до дат падіння комуністичної диктатури. Водночас, переважна більшість загальних принципів досі не втратила актуальності і є цілком застосованою до реалій сьогодення. 

До того ж, Європейський суд з прав людини, розглядаючи люстраційні справи, спирається саме на Керівні принципи 1996 року. 

Конвенційні гарантії та практика ЄСПЛ  

Також стандарти в галузі люстрації випливають зі статей Європейської конвенції про захист прав людини (ЄКПЛ) та основоположних свобод, а саме:

– статті 6 (право на справедливий суд);

– статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя);

– статті 10 (свобода вираження поглядів);

– статті 14 (заборона дискримінації);

– статті 1 Протоколу 12 (загальна заборона дискримінації).

Оскільки характер люстраційних процедур має кримінально-правові ознаки, вони можуть підпадати під сферу дії кримінально-процесуального аспекту статті 6 ЄКПЛ з усіма стандартами та гарантіями права на справедливий суд. 

Окрім того, стаття 6 ЄКПЛ захищає право на судовий перегляд протягом розумного строку рішення люстраційного органу. При цьому необхідно враховувати, що такі спори вимагають швидкого вирішення з огляду на важливість предмета спору для людини, яка через звільнення втрачає засоби до існування.

Люстрація завжди є втручанням в приватне життя людини, тобто в право, гарантоване статтею 8 ЄКПЛ. Перевірка дотримання під час люстрації стандартів статті 8 ЄКПЛ здійснюється шляхом застосування до конкретної ситуації трискладового тесту правомірності втручання. Люстраційні заходи повинні бути розроблені і проведені тільки юридичними засобами, згідно з законом, з метою досягнення своїх законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві.

Як зазначалося вище, нікого не може бути піддано люстрації за особисті думки чи переконання (п. “i” Керівних принципів), отже за певних обставин люстрація може становити втручання також в свободу вираження поглядів, тобто право, гарантоване статтею 10 ЄКПЛ.

Порушення заборони дискримінації під час люстрації може мати місце в контексті права не піддаватися дискримінації за ознакою політичних переконань, а також права рівного доступу до державної служби в своїй країні.

Висновки 

Підсумовуючи, хочу виділити три основних джерела універсальних стандартів та базових принципів проведення процедури люстрації:

1.  Керівні принципи Ради Європи щодо законів про люстрацію.
2.  Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (статті 6, 8, 10, 14, стаття 1 Протоколу 12).
3.  Практика Європейського суду з прав людини («Матиєк проти Польщі», «Сідабрас і Дзятус проти Литви», «Адамсон проти Латвії», «Караджанов проти Колишньої Югославської Республіки Македонії», «Полях та інші проти України», тощо).

Напрацьовані європейські стандарти у будь-якому випадку необхідно враховувати при підготовці концепції нової люстрації, обґрунтування мети її проведення і розробці відповідного законодавства. Адже недотримання зазначених стандартів рано чи пізно призведе до звернень до ЄСПЛ та встановлення порушень державою взятих на себе зобов’язань в частині дотримання прав людини.

Читайте далі

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.