Попри повномасштабну війну, розпочату РФ на території України 24 лютого 2022 року, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, лише загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується насильства в сім’ях. Домашнє насильство під час війни – це поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично й матеріально.

Згідно з аналітичним висновком ЮРФЕМ, ситуації збройного конфлікту, період постконфліктного врегулювання та випадки вимушеного переселення можуть посилювати масштаби та інтенсивність вже наявних форм насильства, а також призводити до появи його нових форм.

За словами юристки міжнародної правозахисної організації “Ла Страда Україна” Дарії Пильо, з початком вторгнення Росії кількість дзвінків на гарячу лінію із запобігання домашньому насильству зменшилася. Але це не означає, що зменшилася кількість таких випадків. Навпаки, домашнє насильство загострюються під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було.

“Причин зменшення кількості дзвінків багато, – розповідає Дарія. – Через воєнний стан люди налякані, часто не вірять, що їхній дзвінок може щось змінити, думають, що краще терпіти. В деяких регіонах немає фізичної можливості зробити дзвінок, та й поліція і суди не працюють так, як раніше. Поліція задіяна в охороні громадського порядку й не виїздить зараз на випадки домашнього насильства, а суди не розглядають такі справи”.

Психолог Громадського Руху «Віра, Надія, Любов» Микита Пермяков в своєму інтерв’ю для Української Гельсінської Спілки з прав людини розповів, що проблема не стала менш гострою, ніж раніше, якраз навпаки:

“Сьогодні з боку внутрішньо переміщених осіб є багато запитів про погіршення стосунків у сім’ях. Однак, коли ми говоримо про домашнє насильство, ми повинні розуміти, що це не лише фізичне насильство, а й психологічне, економічне і т.д. Щодо “авторів” насильства, то зазвичай його вчиняють саме чоловіки. У зв’язку з війною багато чоловіків втратили роботу, змінили сферу діяльності, і це вплинуло й на стосунки в родинах. На одному з заходів працівники правоохоронних органів зауважили, що повідомлень та заяв про вчинення домашнього насильства в період війни стало набагато більше. На жаль, сьогодні це наш другий невидимий фронт”.

Ця інформація також підтверджується зібраною Одеською приймальнею УГСПЛ  статистикою звернень та повідомлень щодо вчинення домашнього насильства. Так, серед відділів Національної поліції Одеської області за період з 01.01.2021 по 11.07.2021 року Національною поліцією Одеської області було зареєстровано 4547 звернень щодо факту вчинення домашнього насильства, а за той самий період 2022 року – 5034. Тобто на 500 випадків більше.

Отже, під час війни захист потерпілих від домашнього насильства в Україні набув ще більшого значення. І робота в цьому напрямку значно посилюється у зв’язку з тим, що Верховна Рада цього року 20 червня ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству (Стамбульську конвенцію). Ця угода передбачає захист жінок від усіх форм насильства та дискримінації, рівність між жінками й чоловіками, політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги.

Важливо.

Якщо Ви потребуєте психологічної допомоги, звертайтесь до таких організацій:

Статтю підготовлено на основі матеріалу громадської приймальні УГСПЛ у м. Одеса.