Напрямок: Реформа правосуддя

Кампанія спрямована на створення сильної незалежної судової гілки влади і утвердження принципу верховенства права в українському правосудді.

Правосуддя, примирення та поствоєнне відновлення: що впливає на реінтеграцію звільнених територій?

1108 вироків за колабораціонізм винесли судді протягом 2022-2023 років. Чотири з них мали виправдувальний характер. В Кримінальному кодексі України стаття щодо співпраці з ворогом з’явилася вже після повномасштабного вторгнення. Її часто критикують як правники, так і громадські діячі. Саме питання колабораційної діяльності викликає найбільші непорозуміння і в українського суспільства. Як позбутися протиріч і працювати на реінтеграцію окупованих територій – обговорювали на панелі «Правосуддя, примирення та поствоєнне відновлення» конференції  «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні» 

Участь в обговоренні взяли: співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко, адвокатка, правозахисниця, експертка Коаліції «Україна. П’ята ранку», партнерка адвокатського обʼєднання «AZONES» Дар’я Свиридова, заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков, старша наукова співробітниця Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної Академії Наук України; керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяна Слуцька, адвокатка, експертка JustGroup Юлія Лісова, керівник відділу з питань прокуратури та судоустрою Консультативної Місії ЄС Ґідо Острайх. Модераторка дискусії адвокатка, медіаторка Лариса Гретченко.

Конференція «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні» , 5-7 червня, Львів

Справедливість посунула стабільність

Національна платформа стійкості та згуртованості робила дослідження в плані пріоритетів: що важливо для українців. 

– Якщо в минулому році перший запит був на мир, а другий на стабільність, то зараз стабільність відійшла на 5-те місце, на другому опинилася справедливість. Близько 40% наших громадян, після миру, вважають досягнення справедливості значущою для них темою, – зауважує співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко. 

В тих країнах, де проходили війни, внутрішні конфлікти, прощання з тоталітарними режимами, запит на справедливість піднімався на перші сходинки і різні частини суспільства абсолютно по-різному розуміли, що є справедливість. Випливало і питання довіри до інституцій, зокрема і судових, щодо втілення справедливості. Це виклик не лише для України, а й для багатьох країн Латинської Америки, Африки, Азії, як зазначила в свої ключових тезах до дискусії Юлія Тищенко. 

Молодих людей найменше серед «колаборантів»

 Старша наукова співробітниця Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України та керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяна Слуцька підготувала презентацію із даними щодо вироків, ухвалених судами першої інстанції у кримінальних провадженнях за колабораційну діяльність. 

Слайд з презентації до виступу керівниці служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяни Слуцької,

 Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень у 2022-2023 роках місцевими загальними судами було ухвалено 1108 вироків відносно 1119 осіб, обвинувачених у колабораціонізмі. У чотирьох випадках обвинувачених у колабораційній діяльності було виправдано, розповіла Тетяна Слуцька. 

 – За вчинення злочину, передбаченого частиною 8 статті 111-1 КК (вчинення особами, зазначеними у частинах 5-7 статті 111-1 КК, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків), вироків станом на 31 грудня 2023 року ухвалено не було, – зазначила науковиця та керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

 Щодо портрету тих, відносно кого суди ухвалили вироки щодо колабораціонізму, то за статтю співвідношення різниться майже вдвічі: жінок – 417, чоловіків – 703. 

Слайд з презентації до виступу керівниці служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяни Слуцької,

Щодо віку, то найменша за кількісним критерієм категорія – до 18 років: лише одна така особа, щодо якої ухвалено обвинувальний вирок. 

 – Неповнолітнього, який визнав свою провину, засуджено за збирання даних про переміщення військової техніки і особового складу Збройних сил України, місця їх постійної і тимчасової дислокації на певній території і передачу їх в месенджері «Телеграм» представнику країни ворога. Цікавою є категорія від 76 до 85 років  – це 8  людей, які, здебільшого, добре володіють VPN та користуються забороненими в Україні соціальними мережами «Однокласники» та «Вконтакті», де поширювали заклики щодо підтримки рішень країни-агресора чи висловлювали заперечення щодо здійснення нею збройної агресії проти нашої держави. Найстаршій особі – 84 роки, – зауважила Тетяна Слуцька. 

 Якщо проаналізувати, то вік від 36 років і вище –  найбільша за кількістю обвинувачених, щодо яких ухвалено вироки за колабораційну діяльність. Натомість молодих людей в цій статистиці найменше.

Слайд з презентації до виступу керівниці служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяни Слуцької,

Правники не можуть розібратися, а як же не фахівцям?

Колабораційна діяльність – це питання, з приводу якого дуже полярні думки в суспільстві. Презентація соціологічного дослідження також показала, що це питання, яке не наближає нас до реінтеграції ти примирення і ситуація тільки погіршується, зазначає адвокатка, експертка JustGroup Юлія Лісова. 

Адвокатка, експертка JustGroup Юлія Лісова

– Норма про колабораційну діяльність з’явилася після початку повномасштабного вторгнення. До того в нас була лише стаття про державну зраду. Стаття про колабораційну  діяльність розмита, настільки неконкретно і неточно виписана, що можна будь-яку особу з окупованої території притягнути, бо вона вимушена стикатися і взаємодіяти з окупаційною владою.Є ще й інші статті, які внесли хаос і навіть суди по-різному їх застосовують. Правники не можуть розібратися, а як же людям без юридичного фаху? – наголошує Юлія Лісова. 

Також адвокатка вказала не недосконалість законодавства щодо покарання за колабораціонізм. Або занадто сувора відповідальність – обмеження волі на 15 років, або покарання у забороні обіймати певні посади. Якщо людина ніколи в житті ці посади не обіймала, то такого покарання вона і не відчує. 

– Суворе покарання мало б застережити людей не співпрацювати з ворогом. Втім ми знаємо випадки, коли в деяких країнах була передбачена смертна кара, це не стало запобіжником від таких злочинів. Натомість є ризик того, що люди будуть сприймати ці покарання як несправедливі. Тож варто передивитися які більш адекватні і пропорційні санкції можуть бути застосовані, – додає спікерка. 

Проблема кадрів на звільнених територіях

Адвокатка та правозахисниця Дар’я Свиридова додала, що ще одним фактором, який вплине на реінтеграцію територій після деокупації, стане економічне відновлення. 

Адвокатка, правозахисниця, експертка Коаліції «Україна. П’ята ранку», партнерка адвокатського обʼєднання «AZONES» Дар’я Свиридова

– Величезний запит на кадри, бо немає з ким відновлювати роботу органів. Перевозити людей на звільнені території – це хороша концепція, але вона не дуже спрацьовує. Залучення місцевого населення є важливою моделлю для відновлення роботи органів влади і інструментом повернення людей в українські реалії. Великим запитом є усунення від влади осіб, які скомпрометували себе співпрацею з окупаційною владою. Досвід інших країн щодо люстрації для нас корисний з точки зору того, як не варто робити, – зауважує спікерка.

Політика люстрації – це лиш елемент в розбудові реінтеграції. Сама по собі вона не вирішить усіх проблем: не замінить процеси притягнення до відповідальності, компенсації і пам’яті, додає Дар’я Свиридова. 

Заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков розповів, що по Криму вже існують стратегії відновлення, які були напрацьовані і представлені на самітах Кримської платформи. 

–Тільки в Криму після деокупації потрібно буде близько 16 тисяч державних службовців, а органи місцевого

Заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков

самоврядування – створювати з нуля. Крім того: 12 тисяч представників Національної поліції, 22 тисячі освітян, вихователів дошкільних закладів – понад 8 тисяч людей, – наголошує Денис Чистіков.

В представництві вже намагаються вирішувати деякі питання. Щодо кадрового резерву, то на даний час понад 2 тисячі осіб готові у разі потреби працювати в Криму.Також  відбувається навчання такого персоналу за окремими програмами в університетах України та на спеціальних онлайн-курсах. 

Великий наплив звернень громадян слід очікувати і в суди, після звільнення територій. Нараз лише 10%  мешканців з тимчасово окупованого Криму отримали свідоцтва про народження українського зразка, тільки 2% мешканців Криму мають свідоцтво про смерть близьких українського зразка, які вони отримали через суд, зауважує заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим 

Підтримка перехідного правосуддя – один з пріоритетів 

Керівник відділу з питань прокуратури та судоустрою Консультативної Місії ЄС Ґідо Острайх звернув увагу на українське законодавство щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Він зауважив, що визначення колабораційної діяльності занадто складне і важке навіть для юристів, а покарання не має стосуватися людей, які не мали іншого вибору як залишатися на окупованій території. 

– Згідно з Женевськими конвенціями співпраця між місцевим населенням і окупаційною владою має відбуватися заради порятунку життів, функціонування освіти, медичної допомоги, закладів для догляду за дітьми, літніми людьми та людьми з інвалідністю, – зазначає Ґідо Острайх. 

Україна  має концентруватися на розслідуванні злочинів, які завдали серйозної шкоди постраждалим, на думку спікера. Застосування підходів перехідного правосуддя є пріоритетом, додає він. 

–  ЄС розробив низку підходів для країн не членів Євросоюзу щодо імплементації перехідного правосуддя. Вони включають судові та позасудові механізми: персональне притягнення до відповідальності, пошук правди, викриття, інституційні реформи, перевірки та звільнення або їхні комбінації, – повідомляє Ґідо Острайх. 

Керівник відділу з питань прокуратури та судоустрою Консультативної Місії ЄС Ґідо Острайх

Конференція «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні», яку організувала  Українська Гельсінська спілка з прав людини, стала підсумком Програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Читати також: На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні. Конференція УГСПЛ 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber

Цей захід став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ. 

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. +38 (044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: https://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine

Іноземний та міжнародний досвід люстрації

Продовжуємо серію публікацій по елементах перехідного правосуддя від випускників освітніх курсів Української Гельсінської спілки з прав людини: «Люстрація, амністія, прощення, історична пам’ять».

Адвокат, керуючий партнер АО «Амбрела» Андрій Яковлєв проаналізував, як відбувалася люстрація в Албанії, Польщі, Чехії, Литві та Македонії. Які механізми можна вважати успішними, а які – навпаки?

 

Демократія, яка здатна захистити сама себе

Люстрацію пов’язують з інструментом правосуддя перехідного періоду, який застосовувався  для захисту нових демократичних держав від загроз, що йшли від тих, хто був тісно пов’язаний з попереднім тоталітарним режимом. Люстрація спрямована на запобігання поверненню такого режиму до управління державою.

Певним чином, люстрація була уможливлена після того, як Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію від 27.06.1996 № 1096 «Про заходи, спрямовані на ліквідацію спадку колишніх комуністичних тоталітарних режимів», і пов’язаними з цим Керівними принципами (далі – Резолюція ПАРЄ та Керівні принципи ПАРЄ відповідно). В подальшому Європейський суд з прав людини (надалі – Європейський суд)  наголосив, що вимога лояльності до держави – важлива умова для роботи в державних структурах, які несуть відповідальність за захист та забезпечення інтересів суспільства в цілому (Sidabras and Dziautas v. Lithuania, заяви №№ 55480/00 і 59330/00, 27.07.2004). Варто завернути увагу на те, що в даній справі Європейський суд дійшов висновку щодо недопустимості люстраційних обмежень на працевлаштування у різноманітних сферах приватного сектору.

В цій справі до першого заявника, працівника податкового інспектора, який в період 1975 – 1986 р.р. працював в Державному комітеті безпеки (КДБ) Литовської ССР, застосували люстраційні заходи та звільнили з податкової служби. Другий заявник також працював в КДБ та в наслідок люстраційних заходів був звільнений з Генеральної прокуратури Литви. Заявники також мали обмеження в подальшому працевлаштуванню.

Андрій Яковлєв, адвокат, керуючий партнер АО «Амбрела»

Європейський суд погодився з можливістю обмеження працевлаштування заявників у державному секторі, однак Суд не погодився з правомірністю обмеження їхнього працевлаштування у приватних компаніях за ознакою відсутності лояльності до держави.

У рішенні щодо прийнятності заяви по справі Volkmer і Petersen  v. Germany  Європейський суд у контексті статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) вже доходив до висновку, що демократична держава має законне право вимагати від державних службовців лояльності стосовно конституційних принципів, на яких засновано суспільство (№ 39799/98 від 22.11.2001).

У цій справі розглядалося питання звільнення заявника з посади вчителя середньої школи, оскільки він був визнаний особисто непридатним для захисту вільної демократичної конституційної системи в очах своїх учнів. Німецькі суди визнали функції, які він виконував на посаді секретаря соціалістичної партії колишньої Німецької демократичної республіки, несумісними з обов’язком лояльності шкільних вчителів як державних службовців до конституції Федеративної республіки Німеччини.

Цікавим є і рішення Європейського суду у справі Godenau v. Germany №80450/17 від 29.11.2022, в цій справі досліджувалось правомірність відмови у задоволенні прохання заявниці вилучити її ім’я та інформацію про неї з внутрішнього списку вчителів, визнаних непридатними для повторного призначення на посаду вчителя в державних школах землі Гессен. Заявниця була включена до списку через заяви, які вона робила, а також через її членство та політичну діяльність від імені правих партій і організацій, з огляду на які органи влади засумнівалися у її лояльності до Конституції. Заявник посилався на статті 10, 11 і 14 Конвенції.

Вирішуючи справу у п. 52 Суд висловився щодо обов’язків лояльності до Конституції вчителів державних навчальних закладів (шкіл). Так, Суд зазначив, що обов’язок виявляти лояльність до Конституції, що накладається на державних працівників та державних службовців відповідно до законодавства Німеччини, є виразом «демократії, здатної захистити себе», і що обмеження свободи вираження поглядів вчителів, що випливають із цих обов’язків лояльності, переслідували законні цілі відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, зокрема, запобігання заворушенням та захист прав інших осіб.

Суд зазначив, що це стосується включення та збереження заявниці в списку, який мав на меті послужити основою для ухвалення рішення щодо її потенційних заявок на роботу в державних школах Гессена. При цьому, Суд звернув увагу на те, що ключовим є не те, чи була заявниця за статусом прирівняним до державного службовця, а зосередився на ролі вчителів, які є символом авторитету для своїх учнів у школі. галузі освіти, і повторив, що особливі обов’язки та відповідальність, покладені на них, також певною мірою стосуються їх діяльності поза школою (Godenau v. Germany №80450/17 від 29.11.2022, п.53).

Отже, люстрація є інструментом, за допомогою якого демократія здатна захистити себе саму.

Як застосовувалася люстрація в інших європейських країнах

Албанія

У період 1989 -1990 рр. в Албанії відбулась антикомуністична революція. Країна робила декілька спроб декомунізації. Перший закон про люстрацію №7666 від 26.01.1993 стосувався приватних адвокатів. Він передбачав створення комісії для перегляду ліцензій, які дають право на заняття адвокатською практикою, що були видані до набуття законом чинності. Цей закон встановлював, що ліцензії на заняття адвокатською практикою, не видаватимуться:

а) колишнім співробітникам органів Держбезпеки і тим, хто з ними співпрацював;

б) колишнім членам Комітетів Албанської партії праці, а також їхнім працівникам в центральному офісі, округах і регіонах; колишнім головам державних органів в центрі і в округах (міністрам, заступникам міністрів, головам відділів, а також начальникам, заступникам начальників і секретарям виконавчих комітетів в округах і регіонах);

в) колишнім працівникам в’язниць і таборів для інтернованих осіб;

г) випускникам факультету права закладу вищої освіти в спеціальній партійній школі, а також колишнім головам чи працівникам на всіх рівнях;

д) тим, хто брали участь як слідчі, обвинувачі чи судді в спеціальних чи інсценованих політичних судових процесах, а також тим, хто займав високі керівні посади в центральних органах юстиції;

е) тим, хто застосовував фізичну силу чи психологічний тиск під час розслідувань чи інших дій, а також тим, хто брав участь у вбивствах на кордоні.

Разом із тим, 21 травня 1993 року Конституційний суд Албанії визнав цей закон неконституційним та повністю його скасував, він постановив, що:

1)    створення комісії з перегляду ліцензій суперечить конституційному закону про судову систему, згідно якого адвокатська практика є вільною професією, яка повинна бути самоврядною;

2)    надання ліцензій в залежності виключно від дій адвокатів протягом визначеного періоду часу виключає застосування демократичного критерію індивідуальної оцінки якостей адвокатів, що є порушенням конституційного права на працю;

3)    означений закон порушує принципи розподілу влади і презумпції невинуватості.

В 1995 році було наступним люстраційним етапом ухвалення Закону «Про геноцид і злочини проти людяності, вчинені під час комуністичного режиму з політичних, ідеологічних і релігійних мотивів». Цей закон також передбачав люстраційні заходи, зокрема особам, яких було засуджено за організацію, співучасть чи виконання злочинів проти людяності і які займали певні посади до 31 березня 1991р., було заборонено бути обраними чи призначеними на посади на будь-яких високих рівнях в уряді, судовій системі і засобах масової інформації до 2002 р. Метою Закону про геноцид була допомога і прискорення процесу переслідування винних в «злочинах проти людяності», вчинених за сприяння комуністичного режиму.

Особам, яких було засуджено за організацію, співучасть чи виконання злочинів проти людяності і які займали певні посади до 31 березня 1991р., було заборонено бути обраними чи призначеними на посади на будь-яких високих рівнях в уряді, судовій системі і засобах масової інформації до 2002 року.

Також в 1995 році в Албанії ухвалили Закон «Про перевірку моральної репутації посадовців та інших осіб, причетних до захисту демократичної держави». На підставі цього закону було створено комітет, відповідальний за перевірку потенційних і дійсних членів уряду, поліції, судових органів, системи освіти і засобів масової інформації для визначення їхньої причетності до урядових органів і державної поліції ери комунізму. Комітет з перевірки діяв незалежно, парламент міг змінити лише його склад. Кожна особа, яка хотіла взяти участь у виборах на важливу посаду, спершу повинна була пройти перевірку в цьому комітеті і могла бути недопущеною до такої посади до 2002 р.

31 січня 2009 року група депутатів Асамблеї, Хельсінкського комітету Албанії і Національної асоціації прокурорів звернулась до Конституційного суду з вимогою призупинити дію цього закону.  16 лютого 2009 року дія Закону «Про перевірку моральної репутації посадовців та інших осіб, причетних до захисту демократичної держави» була зупинена Конституційним судом Албанії.

Третім законом був Закон Албанії «Про чистоту високопосадовців державних органів та виборних осіб», його було оприлюдненого 14 січня 2009 року, а вже 20 лютого 2009 року Конституційний суд Албанії попросив Венеціанську Комісію надати консультативний висновок щодо цього закону.

Закон передбачав люстраційні заходи, під дії яких підпадають головним чином колишні співробітники комуністичного режиму через свою колишню причетність до політичної чи керівної посади комуністичної партії або албанської держави в той час.

Згодом, Венеціанська Комісія – дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права надала Консультативний висновок, в якому зазначила, що процедури люстрації слід розробляти і проводити лише законними способами, з урахуванням європейських стандартів у сфері верховенства права та поваги до прав людини. Комісія також зазначила, що положення означених законів розходяться із принципом верховенства права, мета та дія закону за колом осіб є дуже широкими і неточно окресленими, тому існує мало можливостей розглядати кожен випадок окремо або й взагалі не існує таких можливостей (див. п.153 Консультативного висновку № 524/2009 «Щодо закону про чистоту високопосадовців державній та виборних органів Албанії», прийнятого Венеціанською Комісією на 80-ому пленарному засіданні, Венеція, 9-10 жовтня 2009 р.).

Північна Македонія

Колишня югославська республіка Македонія приняла Закон «Про люстрацію», який набрав чинності в липні 2012 року, тобто через 21 рік після прийняття демократичної конституції (17 листопада 1991 року). Закон залишатиметься чинним «упродовж десяти років з часу обрання складу Комісії з перевірки фактів». В цьому законі наведено перелік посад, до яких застосовуються люстраційні заходи (голова держави, члени парламенту, деякі члени виконавчої та законодавчої гілок влади, а також кілька недержавних посад, таких як юристи, деякі працівники приватних телерадіокомпаній або деякі представники політичних партій та релігійних груп).

Венеціанська Комісія досліджувала означений закон і зазначила, що застосування люстраційних заходів по відношенню до дій, вчинених після падіння тоталітарного режиму, може бути виправдане лише в світлі виняткових історичних і політичних умов, і не в країні з тривалою системою демократичних інститутів, оскільки демократичний конституційний лад має захищати себе безпосередньо через впровадження верховенства права та гарантій захисту прав людини. 

З таким висновком можна частково погодися, адже навіть в демократичних країнах може виникати потреби використання люстраційних механізмів. Перш за все це стосується окупованих територій, де країна-окупант, серед іншого, впроваджує недемократичні або інші авторитарні практики. Після звільнення таких територій існує потреба швидкого відновлення конституційного устрою та відновлення демократичних цінностей, чого важко  досягти без індивідуальних люстраційних заходів.

Застосування люстраційних заходів по відношенню до посад у приватних або напівприватних організаціях виходить за межі цілей люстрації, які полягають в усуненні осіб від здійснення державної влади, якщо їм не можна довірити цього відповідно до демократичних принципів (див. п. 77 Консультативного висновку №694/2012 «Про визначення критерію для обмеження повноважень несення державної служби, доступу до документів та оприлюднення інформації про колабораціонізм із органами державної безпеки», прийнятий Венеціанською Комісією в Страсбурзі 30 листопада 2012 р.).

Республіка Польща

В Польщі ухвалили Закон «Про розкриття роботи або співпраці в органах служби безпеки у період 1944 – 1990 роках», який охоплював членів уряду, президента, парламентаріїв, суддів, прокурорів і адвокатів, які мали подати люстраційну декларацію, де повідомити, чи співпрацювали вони із комуністичними органами безпеки. При цьому зізнання не забороняло подальшу роботу, однак, якщо була виявлена неправда, то особу позбавляли права займати державні посади від трьох до десяти років з можливістю притягнення до кримінальної відповідальності. Декларації перевіряв Комісар з питань інтересів суспільства.

Цей закон оцінював Європейський суд у справі Matyjek v. Poland № 38184/03 (рішення від 30 травня 2006 року) та у справі Bobek v. Poland, №68761/1 (рішення від 24 жовтня 2006 року). У справі Matyjek v. Poland Європейський Суд  дійшов висновку, що в світлі критеріїв Енгеля, заявнику було пред’явлено кримінальне обвинувачення, що дозволило суду констатувати необхідність застосування процесуальних гарантій за статтею 6 Конвенції в її кримінальному аспекті. В цій справі Європейський суд звернув увагу на необхідності надання правового захисту, за допомогою якого можна оскаржити правову основу люстраційного розгляду.

Однак загалом польська люстрація може слугувати взірцем, адже Польський Конституційний трибунал зазначав, що «мета люстрації, перш за все, полягає в захисті демократії від ремінісценцій тоталітаризму, другорядною метою люстрації, підпорядкованою реалізації першочергової мети, є індивідуальне покарання осіб, які співпрацювали з тоталітарним режимом».

Також, Конституційний Суд Польщі констатував, що люстрація слугує лише для знищення або значного зменшення загроз для встановлення сталої та вільної демократії, які виходять від особи, що підлягає люстрації, і може використовувати свою посаду для участі в діях, які можуть порушити права людини або затримати процес демократизації.

Литва

В Литві ухвалили Закон «Про оцінку Комітету державної безпеки СРСР (НКВС, НКДБ, МДБ, КДБ) та поточну діяльність кадрових співробітників цієї організації». Стаття 1 цього Закону визнає Комітет державної безпеки СРСР злочинною організацією.

Колишні співробітники КДБ протягом 10 років з дати набрання чинності цим Законом не могли працювати як посадові особи та службовці в органах державного, місцевого та військового управління, департаменті державної безпеки, поліції, прокуратури, судах, на дипломатичній службі, митницях, системі державного контролю та в інших органах, які здійснюють нагляд за діяльністю державних організацій, як адвокати та нотаріуси, в банках та інших кредитних організаціях, у стратегічних проектах економічного характеру, охоронних компаніях (структурах) та інших, що надають послуги у розслідуванні злочинів (детективні послуги), в системі зв’язку, установах освіти як викладачі, вихователі або керівники навчальних закладів, ,вони також не можуть виконувати роботу, що вимагає наявності зброї.

Європейський суд у справі Sidabras and Džiautas, №55480/00 и №59330/00 (рішення від 27.07.2004 року) визнав, що наявне обмеження можливостей працевлаштування заявників і розбіжності щодо них, мали правомірні цілі захисту національної безпеки, громадського порядку, економічного добробуту країни, а також прав і свобод інших осіб, однак Суд не погодився з тим, що заборона на працевлаштування має стосуватися приватного сектору.

Європейський суд зазначив, що заборона на роботу заявників у низці сфер приватного сектору на підставі статті 2 Закону є невідповідним заходом, навіть з урахуванням законності цілей, що переслідуються забороною (див. п. 55 рішення у справі Sidabras and Džiautas, № 55480/00 и 59330/00). Це пояснюється тим, що санкції за недотримання вимоги лояльності до своєї держави стосується роботи лише в державному секторі.

Чехія

Чехословаччина була першою з країн на пострадянському просторі, що запровадила закон про люстрацію. Закон про велику люстрацію (1991) ухвалили швидко – через два місяці після зміни влади. До того ж ухвалили Закон «Про малу люстрацію» (1992р.). Він стосувався поліцейських, тюремних охоронців та працівників підрозділів Міністерства внутрішніх справ.

Країна вперше визнала, що комуністична партія Чехословаччини була злочинною організацією й варта засудження, так само як і інші організації, засновані на її ідеології, діяльність яких спрямовувалася на позбавлення людей їхніх прав і на придушення демократії.

Перед виборами, номінацією на участь або призначенням на державну посаду, визначену законом, громадянин має надати «негативний сертифікат про люстрацію», він видається Міністерством внутрішніх справ, а людина під присягою повідомляє, що не належить до обмежених груп.

Цікавим є те, що Конституційний Суд Чеської Республіки визнав, що люстраційні заходи можуть полягати в активному захисті демократичних основ держави, та зазначив: «Демократична держава, і не лише в перехідний період після падіння тоталітаризму, може обумовити зайняття особою посади в державних органах та на державній службі виконанням певних передумов, зокрема дотриманням вимоги (політичної) лояльності.

Міжнародний досвід

У США також боролися з комунізмом. Зокрема, закон про цивільну службу Нью-Йорка (так званий закон Файнберга) своїм параграфом 12-a забороняв працевлаштування у будь-якій державній школі члена будь-якої організації, яка виступає за повалення уряду силою, насильством або будь-якими незаконними засобами.

У справі Адлер проти Ради освіти, 342 U.S. 485 (1952), Верховний суд США підтримав закон Файнберга, який перешкоджав членам підривних груп, особливо Комуністичної партії, викладати у державних школах. Верховний суд відкинув твердження про те, що закон порушує свободу слова та зборів Першої поправки. Деякі судді висловили розбіжні думки.

Європейські стандарти в галузі люстрації в основному випливають з таких джерел, як Конвенція з прав та основоположних свобод людини, зокрема, статті 6, 8, 10 і 14, стаття 1 Протоколу 12, практика Європейського суду з прав людини, а також Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, а саме Резолюція №1096 (1996) про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем та Резолюція №1481 (2006) про необхідність міжнародного засудження тоталітарних комуністичних режимів. ПАРЄ у Резолюції №1096 (1996) вказала на «Керівні принципи для забезпечення відповідності закону про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права».

Загалом, міжнародний досвід зводиться до того, що:

1)     Люстрація не є порушенням прав людини, оскільки демократична держава вправі вимагати від державних службовців бути лояльними до конституційних принципів, на яких вона заснована і, відповідно, може звільнити їх з посад або утримуватися від їх прийому на роботу з причини неналежної фактичної або недавньої поведінки.

2)     Разом з тим, застосування люстраційних заходів через довгий час після початку процесу демократизації в країні несе ризик виникнення сумнівів щодо їх фактичних цілей.

3)     Люстрація повинна забезпечити справедливий баланс між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав індивідів з іншого. Люстраційні заходи повинні бути вузько спеціалізованими і необхідними у демократичному суспільстві для досягнення своїх законних цілей, а процедури люстрації повинні бути розроблені і проведені з урахуванням принципів верховенства права і поваги до прав людини.

4)     Вина повинна бути доведена в кожному конкретному випадку. Мають бути гарантовані право на захист, презумпція невинуватості і право на оскарження в суді. Люстрація повинна відповідати суворим часовим рамкам, як щодо періоду її дії, так і періоду, на який вона поширюється.

5)     Люстрація «не може бути використана для покарання, відплати або помсти; покарання може бути винесене тільки за минулу злочинну діяльність на основі Кримінального кодексу і у відповідності з усіма процедурами і гарантіями.

Автор: Андрій Яковлєв, адвокат, керуючий партнер АО «Амбрела», експерт РЦПЛ та МІПЛ, підготовлений УГСПЛ тренер з МГП

Read more: Іноземний та міжнародний досвід люстрації

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

800 державних службовців оскаржили своє звільнення: як працює люстрація в Україні?

Розпочинаємо серію публікацій по елементах перехідного правосуддя від випускників освітніх курсів Української Гельсінської спілки з прав людини: «Люстрація, амністія, прощення, історична пам’ять».

З часу прийняття Закону України «Про очищення влади» пройшло вже 9 років. Незважаючи на такий тривалий період, глибинних досліджень питання люстрації у різноманітних його проявах, на жаль, недостатньо. Зокрема, в окремих наукових статтях питання люстрації у переважній більшості розглядається лише через призму політичного явища, як форма зміни політичної еліти через трансформацію суспільства після Революції гідності. Водночас належної уваги питанню дотримання принципу верховенства права і принципу дотримання прав людини при реалізації люстраційних заходів приділено не було. Як працює Закон «Про очищення влади» в Україні, які принципи та мета люстрації – розглянула суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» Софія Данилів. 

Історія люстрації

Сам термін «люстрація» має довгу історію і у різні часи мав різне значення.

Перша згадка про «lustratio» є у греко-римській міфології, і на той час це означало очищення від моральної скверни. Тоді під цією процедурою мався на увазі ритуал духовного очищення у випадках скоєння злочину, торкання небіжчика, тощо.*

*Шевчук С., «Люстрація та ретроактивна справедливість: європейські стандарти захисту прав людини при переході до демократичного правління», Юридичний журнал, 2006 р., С. 65-81

Ще два старовинних значення цього терміна наведено у статті Хлабистової К.: 1) проходження, обхід, об’їзд; 2) очищення через жертвопринесення, спокута. У Стародавньому Римі люстрацією називали обряди громадського очищення всього римського народу, флоту й сухопутного війська. Обряд очищення народу був запроваджений Сервієм Туллієм і відбувався щоразу після закінчення цензу або перепису на Марсовому полі. Захід передбачав принесення в жертву свині, барана та бика.

В подальшому це слово означало опис стану замків чи маєтків з метою визначення їхніх населення, прибутковості, озброєння тощо; так звану «королівську люстрацію». Запроваджена у ХVI сторіччі у Речі Посполитій така процедура була необхідною для визначення податкових та військових потреб, причому спочатку така люстрація відбувалось епізодично, а в подальшому – кожних п’ять років.

Політичного забарвлення термін «люстрація» став набувати у 1990-1993 рр., коли країни Центральної та Східної Європи (зокрема, колишні радянські республіки) розпочали процес переходу від авторитаризму до демократії, обов’язковим елементом якого було самоочищення від попереднього, нав’язаного політичного режиму.

Люстрація в Україні

суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук Софія Данилів

Що стосується досвіду України, то запровадження люстрації відбулося внаслідок Революції гідності у 2014 році, після потужного запиту суспільства на зміну політичної еліти та вектору розвитку держави.

Власне, першочергово це питання стосувалося усунення ризиків можливого впливу на інтереси держави з боку іноземних суб’єктів через осіб, які обіймають чи мають намір зайняти посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та у минулому отримували фінансову чи іншу допомогу з іноземного джерела фінансування, що могло свідчити про можливість здійснення їхньої діяльності на користь надавачів такої допомоги.

Якщо брати до уваги буквальне визначення люстрації, наведене у Законі України «Про очищення влади», то це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Однак таке широке визначення поняття «люстрації» не надає можливості здійснити фактичну перевірку діяльності та звільнення лише певних службовців, які обіймали ту чи іншу посаду за часи правління колишнього Президента України В. Януковича, з урахуванням індивідуальної оцінки їхньої роботи у цей період.

Основна мета люстрації, за задумом законодавчого органу, полягала у недопущенні до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України В. Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини. У разі виявлення під час здійснення перевірок таких посадовців, останні мали бути звільненні з відповідних посад, як такі, що мають заплямовану репутацію, або були причетні до системних порушень.

Власне, на Міністерство юстиції України були покладені обов’язки щодо забезпечення проведення перевірок, аналізу документів, збирання інформації про діяльність посадових осіб під час попереднього режиму та встановлення за результатами перевірок наявності ознак порушень, що можуть призвести до звільнення або заборони займати певні посади на визначений  період. Однак за сплином часу можемо констатувати, що такі перевірки мали тотальний характер, без оцінки індивідуальної діяльності та встановлення особистої  відповідальності службовців, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймали посади, перелік яких наведено у законі.

Сама ідея очищення державних структур та відновлення довіри до владних інституцій, як прояв концепції демократії, здатної захистити себе, має високу та далекосяжну мету для нашої держави. Проте з огляду на невдалі техніко-юридичні конструкції закону, цей законодавчий інструмент до теперішнього часу містить певні дискреційні повноваження держави щодо прав певного індивіда.

Як приклад невдалості техніко-юридичної конструкції цього закону у часі можна навести таку влучну оцінку, яку Європейський Суд з прав людини навів у рішенні у справі «Самсін проти України»: «…65. …Закон України «Про очищення влади» виключає фактор часу у цілому, незалежно від тяжкості поведінки у минулому, суперечить принципу «індивідуальної відповідальності», на якому має ґрунтуватися люстрація (стаття 1.2).»

Принципи люстрації

Окрім визначення поняття та мети люстрації Закон України «Про очищення влади» визначає і принципи, які мають застосовуватись при проведенні відповідної перевірки: верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності та гарантування права на захист.

Принцип верховенства права для осіб, стосовно яких застосовується люстрація, має передбачати механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту таких осіб від свавільних дій урядових органів.

Принцип відкритості, який є невід’ємною умовою демократії та важливою умовою діяльності органів державної влади, у даному випадку є характеристикою роботи Міністерства юстиції України, який здійснює відповідну перевірку, та передбачає взаємодію із громадськістю при формуванні і реалізації державної політики, а також доступ громадськості до повної, об’єктивної, достовірної інформації про діяльність цього органу.

Закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості як у даному випадку, так і у цілому, визначає конституційне право кожної особи на судовий захист, без якого справедливий судовий розгляд неможливий, та конституційну гарантію щодо справедливого судового розгляду й ефективного захисту.

Що стосується принципу індивідуальної відповідальності, який у цілому означає визначення особистої відповідальності кожного в залежності від фактичної участі у вчиненні діяння, а також від ступеня завершеності цього діяння, то в контексті Закону України «Про очищення влади» він є більш декларативним, оскільки не передбачає конкретизації дій осіб, які підлягають перевірці відповідно до мети закону, а лише визначає перелік державних посад, щодо яких застосовується люстрація.

І, власне, принцип гарантування права на захист, відповідно до ст. 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Підтвердженням дотримання державою цього принципу є те, що до національних судів надійшло понад 800 позовів від державних службовців, які оскаржили своє звільнення внаслідок застосування до них положень цього Закону.

Післямова

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» Софія Данилів

  1. Через призму історичного державотворення України термін «люстрація» на теперішній час загалом означає форму зміни політичної еліти та повне очищення усіх державних органів від осіб, які скомпрометували себе діями чи бездіяльністю (та/або сприяли цьому), спрямованими на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, або протиправними порушеннями прав і свобод людини.
  2. Варто мати на увазі, що з 2015 року на розгляді у Конституційному Суді України знаходяться справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 6 ч. 1, пунктів 2, 13 ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про очищення влади»; 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин 3, 6 ст. 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону; Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 3 ст. 1, ч. 3 ст. 4, пунктів 7, 8, 9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, які об’єднані в одне провадження та розгляд яких ще триває.
  3. 18.10.2019 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про очищення влади». 

Автор: суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» Софія Данилів. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Проблеми захисту прав потерпілих від катування: національний вимір

З початком повномасштабного вторгнення проблема катування осіб, які опинились у вразливому становищі внаслідок обмеження їх свободи, набула особливої актуальності. Ефективна реалізація стандартів статті 3 Європейської конвенції з прав людини (абсолютна заборона катування) на національному рівні на сьогодні ускладнена не лише традиційними труднощами розслідування катування, які створюють правоохоронці, але й зміною соціального контексту в умовах повномасштабної війни.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Алла Ширант проаналізувала сучасні виклики реалізації процесуального аспекту статті 3 ЄКПЛ (ефективне розслідування катування) та можливі шляхи їх подолання.

Алла Ширант, прокурор, кандидат юридичних наук

Поняття жорстокого поводження містяться у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із відповідною практикою її застосування), а також у Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. 

Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, абсолютно забороненими формами поводження є катування, нелюдське поводження, поводження, що принижує гідність. 

У Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. 

Ілюстративне фото: depositphotos
Ілюстративне фото: depositphotos

В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково. На національному рівні випадки катування агентами держави, як правило, кваліфікуються за статтею 127 КК України (власне катування) та частинами 2 та 3 статті 365 КК України (т.з. «поліцейські операції»). 

  1. Поняття особи, потерпілої від катування.
  2. Проблеми доведення катування: «Поза розумним сумнівом» vs «Баланс ймовірностей»
  3. Особливості документування катування

Детально ці три блоки Алла Ширант розбирає за посиланням: Проблеми захисту прав потерпілих від катування – національний вимір 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Дана публікація стала можливою завдяки  підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.. 

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

 

Оголошення про відкритий конкурс Української Гельсінської Спілки з прав людини

Назва програми «Реагування на порушення прав людини та посилення правової спроможності громадян та правозахисників в Україні» (скорочена назва «Права людини в дії»)

Донор:  Агентство США з міжнародного розвитку (USAID)

Організатор конкурсу: Українська Гельсінська Спілка з прав людини – неприбуткова, неполітична та незалежна громадська організація, є найбільшою асоціацією правозахисних організацій України, яка об’єднує 27 правозахисних недержавних організацій з метою захисту прав людини. Переглянути річні звіти тут.

Спілка є виконавцем  програми «Права людини в дії» Human Rights In Action (HRA)

Тривалість програми: 30 вересня 2022  – 07 вересня 2024

Опис контексту

Програма є подовженням чинного гранту як відповідь на виклик, пов’язаний з критичними потребами в захисті прав цивільних осіб в Україні,  поглибленого моніторингу порушень, пов’язаних з наслідками активних  бойових  дій, розширенням окупованих територій, спровокованими збройною агресією Російською Федерацією.

Пріоритети Програми

Програма 2022 – 2024 р. передбачає розширення географічного покриття в рамках чотирьох стратегічних пріоритетів:

1 Розширення та посилення моніторингу дотримання та просування прав людини
2 Посилення участі у стратегічних судових справах
3 Вдосконалення та розширення роботи з підвищення обізнаності та посилення правової спроможності громадян
4 Відновлення порушених прав та справедливості для жертв катувань та збройного конфлікту

 

Тривалість проєкту: 1 травня  2022 – 30 вересня 2023.

Географічне охоплення: міжнародний/національний рівень

Бюджет :   2 190 000грн. (еквівалент 60 000 $ за курсом НБУ 36,5)

Цільова група:  жертви воєнних злочинів, злочинів проти людяності та інших серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, вчинених збройними силами РФ, родичі жертв, свідки цих злочинів.

Партнери проекту: експертні кола, судді, адвокати, поліція, прокуратура, СБУ, правозахисники в Україні та за її межами, співробітники міжнародних організацій.

Пріоритетні активності в рамках Проєкту:  

  1. Збір та поширення інформації про передумови, перебіг та наслідки війни Росії проти України, зокрема щодо справедливості судочинства в Україні у справах про воєнні злочини та злочини агресії.
  2. Розробка методології моніторингу судових процесів на основі рекомендацій ОБСЄ та УВКБ ООН з адаптацією до особливостей законодавства України та норм міжнародного гуманітарного права.
  3. Пілотування моніторингу судових процесів в кількох областях України: аналіз опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень.
  4. Участь в судових засіданнях в пілотних областях в якості спостерігачів.
  5. Підготовка аналітичних звітів про моніторинг та оброблені судові рішення за участю національних та міжнародних експертів.

До оголошення додаються формати документів, які є обов’язковими для подання організацією, а саме:  опис проєкту, робочий план, бюджет, форма оцінки ризику та відповідальності субгрантера.

До 13.03.2023 потенційні учасники можуть звертатись з письмовими запитами щодо конкурсу [email protected].

Пакет документів організаціями подається  до  15 березня   2023 року, 18:00 за Київським часом в електронному вигляді на електрону адресу [email protected].

Організація повинна надати:

  1. Опис проєкту.
  2. Опис робочого плану.
  3. Бюджет.
  4. Форму оцінки ризику та відповідальності субгрантера.
  5. Свідоцтво про реєстрацію або витяг.
  6. Витяг про внесення організації до Реєстру неприбуткових організацій з зазначенням коду неприбутковості.
  7. Статут (у форматі PDF).
  8. Резюме команди проєкту (основна команда проекту).
  9. Банківські реквізити (довідка з банку).
  10. Підтвердження реєстрації в системі System for Award Management (SAM) sam.gov.

Заявка повинна бути подана одним пакетом документів, не потрібно архівувати файли, чи використовувати файлообмінні ресурси. За цим Запитом подання заявок у паперовому вигляді не передбачається. У темі повідомлення має бути зазначено “Заявка на субгрант назва організації дата”.

Форма заявки на отримання субгранту має бути подана у форматі Microsoft Word, з одинарним відступом, шрифтом Times New Roman, розмір 12. Бюджет має бути поданий у форматі Microsoft Excel.

Критерій оцінки проектних пропозицій Max бали
I. Ситуаційний аналіз 

Обізнаність та розуміння заявником проблеми та відповідність цілям конкурсу

 15
II. Результати та індикатори

Прагнення до досягнення сталих результатів, які триватимуть після закінчення проєкту. Оцінюється  доцільність запропонованих цілей за наданими показниками.

 25
III. Робочий план

Оцінюється, як запропоновані заходи сприятимуть досягненню результатів відповідно до пріоритетів Програми та Проєкту

 25
VI. Попередній досвід, управління та персонал

Оцінюється відповідний досвід в імплементації правозахисних програм. Наявність необхідного  персоналу для виконання запропонованих заходів.

 15
V. Оцінка бюджету

Оцінюється за принципами доцільності, економічної ефективності та реальності. Спілка залишає за собою право визначати рівень фінансування субгрантів, обраних за цим Запитом, незалежно від того, що заявник вказує у своїй бюджетній заявці.

 20
Загалом 100

 

 

Календарний план:

1 Дата оголошення конкурсу

 

 1 березня 2023
2 Дата подання заявок

 

 15 березня 2023
3 Перевірка організації та персоналу проєкту :

ООН https://www.un.org/securitycouncil/content/un-sc-consolidated-list

Управлінням з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США https://www.treasury.gov/resource -center/sanctions/SDN List/Pages/default.aspx/

System for Award Management (SAM)

www.sam.gov

 16 березня 2023
4 Засідання експертної комісії

 

 До 24 березня 2023
5 Пре моніторинговий візит (очно/онлайн)

 

 До 31 березня 2023
6 Розробка  плану моніторингу та оцінки проекту. Стратегії брендингу та маркування. Підготовка угоди про надання гранту та підписання сторонами До 5 квітня  2023
7 Погодження проєктної пропозиції з USAID

 

 До 12 квітня  2023
8 Підписання угоди про надання субгранту.

 

 До 20 квітня  2023
9 Перерахування першого траншу

 

 До 30 квітня 2023

*Обов’язковою умовою для всіх грантоотримувачів є надання УГСПЛ номера UEI (SAM). Без номера UEI (SAM) УГСПЛ  не може укладати угоду з жодною організацією. Організації, які не нададуть номер UEI (SAM), не отримають грант, а УГСПЛ  обере альтернативного грантоотримувача.

 

Відповідність вимогам

Організація що подається на конкурс має відповідати наступним обов’язковим вимогам:

  • бути офіційно зареєстрованою зі статусом юридичної особи на території України;
  • мати статус неприбуткової або благодійної організації (коди неприбутковості 0032, 0034, 0036, 0038, 0039 або 0048);
  • мати відповідних фахівців та персонал проєкту для його реалізації.

 

Брендування

Організація  зобов’язана  забезпечити:

  • згадування у публічних виступах або інтерв’ю виконавців Проєкту на заходах, які повністю або частково фінансуються на кошти Програми «Права людини в дії», що реалізується  за підтримки Української Гельсінської Спілки з прав людини.
  • вказування у будь-яких творах (в тому числі аудіовізуальних), публікаціях та документах, створених у рамках виконання Програми «Права людини в дії», що реалізується за фінансової підтримки Української Гельсінської Спілки з прав людини.
  • розміщення логотипів УГСПЛ на примірниках будь-яких творів, публікацій та документів створених у рамках виконання Програми «Права людини в дії».

Організація  зобов’язана  надати УГСПЛ  право на безоплатне невиключне і невідкличне право використання указаних вище творів на території України чи будь-якої іншої держави, а також на використання цих творів повністю або частково у збірках, перекладах та інших похідних творах.

 

Рекомендації до бюджетування:

Фінансування може передбачати:

  • виплату заробітної плати штатних працівників організації та грошової винагороди працівників, які працюють за угодами цивільно-правового характеру та виконують обов’язки, що належать до реалізації проєкту;
  • грошової винагороди працівників та консультантів, які працюють за угодами цивільно-правового характеру, та тих, хто працює як фізичні особи — підприємці, обов’язки яких безпосередньо належать до проєктної діяльності;
  • виплату додаткових витрат, які з’являються внаслідок виплати заробітної плати, грошової винагороди, послуг, які можуть бути розцінені як додаткове благо згідно з національним законодавством (єдиний соціальний внесок (ЄСВ), інші податки);
  • товари/послуги, які забезпечують виконання проєктної діяльності (наприклад, відрядження, юридичні послуги, проведення заходів з навчання персоналу)
  • адміністративні витрати організації (банківська комісія, оренда приміщення, комунальні послуги, витрати на інтернет-зв’язок, канцелярські товари для офісу тощо).

 

Пріоритетом є бюджетування програмної діяльності. Адміністративні витрати, в т.ч. заробітна плата штатних працівників та інших працівників, які виконують адміністративні функції проєкту, з урахуванням всіх видатків, мають бути обґрунтованими та не перевищувати проєктні витрати.

Спілка  передбачає, що із заявником  буде підписано угоду “Стандартний грант”. В результаті попередньої оцінки ризиків партнера, Спілка може визначити особливі умови.

У разі значного коливання курсів валют, граничний бюджет може бути скоригований із врахуванням коливання курсів у субгрантових угодах із відібраними організаціями — субгрантерами.

 

До участі в цьому конкурсі не допускаються такі організації:

  • організації, які неналежно використовували кошти USAID у минулому;
  • політичні партії, угрупування, установи або їх дочірні й афілійовані організації;
  • організації, що пропагують або втілюють антидемократичну політику чи займаються незаконною діяльністю;
  • організації, внесені до додаткових списків фізичних або юридичних осіб, яким заборонено надавати допомогу, що можуть бути надані USAID;
  • організації, внесені до Списку виключень у Системі управління грантами та субпідрядами (SAM);
  • до Списку осіб особливих категорій (SDN) і Списку заборонених осіб, який розробляє Казначейство США для Управління з контролю за іноземними активами, також відомий як «Список OFAC» (доступний онлайн: http://www.treasury.gov/resource center/sanctions/SDNList/Pages/default.as px);
  • до Зведеного списку Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй (доступний онлайн: https://www.un.org/securitycouncil/content /un-sc-consolidated-list);
  • організації, що відмовляються підписувати всі необхідні засвідчення та гарантії.

 

Заборонено за кошти гранту здійснювати наступні закупівлі товарів та послуг:

  • товари чи послуги, які використовуватимуться переважно для військових цілей або для підтримання поліції чи інших правоохоронних органів;
  • обладнання для розвідувальної діяльності;
  • обладнання, дослідження та/або послуги, пов’язані з примусовою стерилізацією чи проведенням аборту як методу планування сім’ї;
  • обладнання для азартних ігор, матеріали для гральних закладів або будь-яких готелів, казино чи приміщень, у яких розміщено або заплановано розмістити гральні заклади;
  • діяльність, яка значно погіршує стан національних парків чи подібних охоронюваних територій або сприяє появі екзотичних рослин чи тварин на таких територіях; або
  • створення або розвиток будь-якої зони експертної переробки чи спеціальної зони, де законодавство про працю, довкілля, податки, тарифи та/або безпеку країни, у якій відбувається така діяльність, не буде застосовним;
  • фармацевтичні засоби;
  • лісозаготівельне обладнання;
  • предмети розкоші (зокрема алкогольні напої та ювелірні вироби);
  • закупівлю ІТ-товарів і послуг у компаній «Kaspersky», «Huawei» та «ZTE» за кошти Уряду США. Закупівлю додатків громадської безпеки або спостереження, вироблених компаніями «Hytera Communications Corporation», «Dahua Technology Company» або «Hangzhou Hikvision Digital Technology Company» (або будь-яким дочірнім чи афілійованим підприємством цих компаній);
  • діяльність, яка, як відомо грантоотримувачу, може сприяти порушенню міжнародних чи місцевих прав працівників.

Стандартні умови

Для грантів, наданих в результаті цього конкурсу, в необхідному застосовному обсязі будуть чинними Стандартні умови USAID для НУО, зареєстрованих за межами США.

Дозвіл на використання та розголошення інформації

Подаючи заявку за цим оголошенням, заявник надає згоду на розкриття інформації, що міститься в поданих ним документах, експертам, залученим до оцінки у процесі відбору. Звертаємо вашу увагу на те, що всі експерти несуть зобов’язання за угодами про нерозголошення інформації.

Відмова від відповідальності

  • Спілка не надає заявникам компенсації витрат, пов’язаних з участю в конкурсі.
  • Задля сприяння конкуренції, Спілка залишає за собою право не зважати на деякі невеликі недоліки у заявках, які можуть бути виправлені до того, як буде визначено присудження грантів.
  • Спілка може без повідомлення заявника звертатись по відгуки результатів  реалізації попередніх проєктів до інших донорів.
  • Спілка також залишає за собою право звертатися до інших джерел інформації щодо попередніх результатів діяльності заявника, не зазначених ним у заявці.

1 Формат_проектної_заявки_проект_УГСПЛ_USAID 2023

2_Бюджет_субгрант_УГСПЛ_USAID_01.03.2023

3_SAM_Quick_Start_Guide_for_Getting_a_Unique_Entity_ID 

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Чи врахувала влада елементи перехідного правосуддя у плані з відновлення деокупованих територій? Аналітика

З початку повномасштабної агресії Росії у 2022 році Україна зіткнулася із новою хвилею окупації території державою-агресором. Завдяки загальнонаціональному спротиву та успішним діям Сил оборони України значну частину «новоокупованих» територій вдалося повернути під контроль Уряду, але російське вторгнення провело жирну межу між життям звільнених населених пунктів до та після окупації.

Масштабні воєнні злочини та гуманітарна криза – головні характеристики російської окупації. В таких умовах відновлення миру у звільнених населених пунктах є непростим завданням.

План дій органів влади на деокупованих територіях

30 грудня 2022 року на сайті Кабінету Міністрів України було опубліковано розпорядження №1219-р, яким затверджено План дій органів виконавчої влади з відновлення деокупованих територій територіальних громад (далі – План). Документ визначає першочергові кроки з відновлення деокупованих територіальних громад і став результатом багатомісячної практичної роботи органів державної влади з відновлення звільнених міст і селищ. 

Аналітик УГСПЛ Владислав Мірошниченко

Цей документ також є важливим для запровадження в Україні елементів перехідного правосуддя, що можна охарактеризувати як комплекс заходів і механізмів, які застосовуються для виходу зі збройного конфлікту, подолання його наслідків, досягнення миру, гарантування неповторення конфлікту, розслідування найтяжчих злочинів, вчинених під час збройного конфлікту, і гарантування захисту прав людини.

17 березня 2021 року Київський міжнародний інститут соціології презентував  результати соціологічного дослідження «Думки та погляди українців щодо збройного конфлікту на території України» щодо ставлення українців до перехідного правосуддя. Не дивлячись на те, що дослідження відбулося до повномасштабного вторгнення Росії, можна припустити, що тенденції, виявлені дослідженням у 2021 році, лише посилились станом на початок 2023 року. Тоді, відповідаючи на запитання про першочергові кроки в разі звільнення окупованих територій, респонденти найчастіше обирали такі варіанти відповідей:

  •  притягнення до відповідальності тих, хто вчинив тяжкі злочини під час конфлікту (37.2% респондентів);
  • відновлення інфраструктури та житла на повернених територіях (34% респондентів);
  •  відновлення роботи органів державної влади (28% респондентів).

Питання притягнення до відповідальності за вчинення тяжких злочинів теж згадується в Плані, проте, цей документ, перш за все, спрямований на реалізацію останніх двох кроків: відновлення інфраструктури та відновлення роботи органів державної влади. У зв’язку з цим в Плані можна відзначити два найважливіших аспекти.

Основні акценти у Плані

По-перше, у Плані визначено значну кількість завдань з відновлення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров’я, освіти тощо, реалізація яких є необхідною для повноцінного відновлення діяльності держави на деокупованих територіях (матеріально-технічне та ресурсне забезпечення, відновлення документів, набір персоналу і так далі). Це є одним із важливих елементів перехідного правосуддя. Зокрема, можна виокремити такі пункти (нумерація як в документі):

  •   1. Відновлення діяльності органів місцевого самоврядування.
  •  2. Внесення пропозицій Президенту України щодо утворення військових адміністрацій населених пунктів та призначення їх начальників (у разі нескликання позачергового засідання сесії відповідної сільської, селищної, міської ради та відновлення роботи ради, та/або її виконавчих органів, та/або сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану»).
  • 5. Відновлення діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

По-друге, План дій містить значну кількість пунктів, реалізація яких спрямована на першочергове забезпечення гуманітарних, економічних та безпекових потреб мешканців деокупованої території (забезпечення питною водою, відновлення соціальної інфраструктури, відновлення житла, відновлення обігу національної валюти, діяльності банків, автозаправних станцій тощо). Зокрема, можна звернути увагу на такі пункти (нумерація як в документі):

  • 12. Здійснення заходів з очищення (розмінування) територій населених пунктів, об’єктів життєзабезпечення населення, гасіння пожеж, розбирання завалів тощо.
  • 13. Виявлення та позначення районів, що зазнали радіоактивного, хімічного забруднення чи біологічного зараження, інших небезпечних проявів. Здійснення комплексу заходів з метою ліквідації відповідних небезпек.
  • 26. Проведення розрахунків потреби у продуктах харчування та товарах першої необхідності для забезпечення населення деокупованих територій.
  • 29. Забезпечення питною водою шляхом відновлення централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення та/або нецентралізованого питного водопостачання.
  •  31. Відновлення пошкоджених об’єктів соціальної інфраструктури.
  • 33. Організація надання медичної допомоги, де заклади охорони здоров’я зруйновано та неможливо здійснити логістичне забезпечення, шляхом організації розгортання тимчасових пунктів надання медичної допомоги у непошкоджених приміщеннях.
  • 124. Організація робіт з відновлення об’єктів транспортної інфраструктури; пасажирських та вантажних перевезень залізничним, морським і внутрішнім водним транспортом.

Це лише декілька пунктів документу для загального розуміння того, що він відповідає сучасним умовам і його прийняття є доцільним. Загалом у Плані доволі детально описаний комплекс дій органів державної влади для відновлення деокупованої території.

Елементи перехідного правосуддя

Варто зауважити, що цим організаційно-розпорядчим актом частково передбачені важливі елементи перехідного правосуддя:

– відновлення системи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров’я, освіти, культури, науки;

–  визначення та усунення негативних наслідків збройного конфлікту, зокрема, оцінка пошкоджень (втрат) інфраструктури;

–   демілітаризація території (особливо розмінування);

–  відновлення соціальних, економічних, культурних зв’язків, побудова довіри до органів державної влади та правова підтримка мешканців тимчасово окупованих територій;

–  надання допомоги дітям та дітям-сиротам, як окремій категорії постраждалих від збройного конфлікту.

Також в Плані визначені завдання, які є важливими для системної діяльності із документування подій, що стосуються збройного конфлікту, а саме: забезпечення ведення обліку фактів порушення прав і свобод цивільного населення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України відповідно до принципів і норм міжнародного права; виявлення фактів порушення особистих прав і свобод людини і громадянина, зокрема рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками, документування таких правопорушень і прийняття рішень відповідно до законодавства.

Вартим уваги є пункт 52 Плану дій «Проведення перевірки законності перебування  на території України громадян держави-агресора, а також інших іноземців, осіб без громадянства та прийняття за її результатами рішень, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до цього Закону іноземці, які незаконно перебувають на території України, мають бути повернуті в країну походження або третю країну. Важливо, що цей пункт не встановлює якихось винятків для Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тим самим ставлячи крапку в минулих дискусіях, спрямованих на пошук «особливого шляху» для вирішення питання громадян РФ, які в значній кількості перемістилися на територію півострова.

Слід також звернути увагу на те, що у Плані зазначено необхідність реалізації й інших елементів перехідного правосуддя: притягнення винних до відповідальності та здійснення заходів із запобігання безкарності, забезпечення права на правду тощо.

Факт включення в План цих елементів є кроком до вирішення багатьох нагальних проблем, які постануть перед державою після повної деокупації українських територій, і демонструє практичний характер перехідного правосуддя, його взаємозв’язок з іншими аспектами забезпечення виконання державою своїх зобов’язань.

Перехідне правосуддя є складною системою пов’язаних між собою структурних складових, тому комплексне запровадження усіх його елементів є серйозним викликом. Особливо це актуально в умовах активного збройного конфлікту, коли нормативне регулювання почасти «не встигає» за розвитком подій. Однак триваюча повномасштабна війна з елементами геноциду проти українського народу лише підтверджує критичну необхідність ухвалення системних рішень, які мають закласти фундамент системи перехідного правосуддя в Україні на загальнонаціональному рівні.

Враховуючи зазначені пункти, зафіксовані у документі, можна зробити висновок, що цей План є важливим організаційно-розпорядчим актом  для початкового етапу виходу зі збройного конфлікту, подолання прямих наслідків конфлікту й відновлення життєдіяльності деокупованої території та її мешканців. У подальшому положення Плану можуть бути використані для підготовки стратегічних документів, спрямованих на запровадження і реалізацію перехідного правосуддя в Україні.

Автор: аналітик Української Гельсінської спілки з прав людини Владислав Мірошниченко

Continue reading Чи врахувала влада елементи перехідного правосуддя у плані з відновлення деокупованих територій? Аналітика

Тренінг для правників: «Презумпція свободи, абсолютна заборона катування: національний вимір»

Українська Гельсінська спілка з прав людини розпочинає відбір практикуючих правників на одноденне навчання, яке відбудеться 10 грудня у місті Києві.  До участі запрошуємо суддів (слідчі судді, судді кримінальної палати), адвокатів (кримінальної практики), прокурорів (процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення), які мають базові знання з практики застосування Європейським судом статей 3 та 5 ЄКПЛ та зацікавлені в аналізі факторів, що впливають на реалізацію вказаних стандартів на національному рівні. 

Під час  тренінгу розглянемо наступні питання:

– Заборона катування згідно стандартів 3 статті ЄКПЛ. 

– Заборона катування на національному рівні.

– Презумпція свободи статті 5 ЄКПЛ на національному рівні. 

– Проблеми затримання. 

Тренінг спрямований на підвищення практичних навичок по застосуванню вимог статей 3 та 5 ЄКПЛ саме на національному рівні та в сучасних умовах, з урахуванням викликів воєнного часу.  

Формат проведення – очний. Взяти участь можуть правники з усіх регіонів України. Учасники та учасниці отримають необхідні роздаткові матеріали та будуть забезпечені харчуванням. Витрати на проживання та проїзд організаторами тренінгу НЕ відшкодовуються. 

Для участі в конкурсному відборі учасники мають заповнити  анкету за посиланням. 

Дедлайн подачі заявок – 20 листопада 2022. 

Результати відбору будуть повідомлені відібраним учасникам не пізніше 27 листопада 2022 року. Також відібраним учасникам на електронну пошту будуть надіслані матеріали, з якими вони мають обов’язково ознайомитися до тренінгу задля ефективного навчання. Учасники мають оцінити своє навантаження та розраховувати, що в середньому для підготовки до тренінгу їм необхідно буде приділити не менше 5-8 годин.

З додаткових питань звертайтесь до координаторки навчального курсу – Ольги Семенюк, за електронною поштою [email protected], або по телефону 050-965-31-47.

Тренінг впроваджуватиметься в рамках Програми USAID Ukraine – USAID Україна «Права людини в дії».

Втратив здоров’я через роботу на шахті: переселенець виграв суд проти Держпраці

Колишній гірник з Луганщини Олександр Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) з 2015 року бореться за право отримувати страхові виплати внаслідок професійних захворювань. Боротьбу ускладнювало те, що шахта, на якій працював гірник, нині знаходиться на окупованій території. Через це йому постійно відмовляли в проведенні розслідування щодо причин його захворювань. Та з допомогою правозахисників Української Гельсінської спілки з прав людини, яка діє на базі Правозахисної групи «СІЧ», Олександр добився справедливості. 

Хронічні захворювання 

Ілюстративне фото

20 років Олександр Коваленко присвятив роботі на шахті «Комсомольська» державного підприємства «Антрацит» на Луганщині. Праця в шкідливих умовах викликала в чоловіка численні хронічні захворювання. Вперше зі скаргами на погіршення здоров’я він звернувся до лікарні у місті Ровеньки Луганської області ще у 2008 році. Чоловік постійно лікувався, тож його направили для проходження комісії до обласної лікарні Луганська. 22 липня 2014 року його мали госпіталізувати, але саме в цей час почались інтенсивні бойові дії. Відділення обласної профпатології зачинили, а госпіталізацію припинили. 

Довга боротьба 

Бойові дії змусили Олександра з родиною покинути постійне місце проживання у Ровеньках та виїхати з Луганської області до Харкова. На початку 2015 року чоловік звернувся до лікаря для проходження комісії в клініці Інституту гігієни праці та профзахворювань в Харкові. Йому відмовили, пояснивши тим, що на момент звернення ще не був визначений порядок проходження обстеження для внутрішньо переміщених осіб. 

У січні 2016 року Олександр повторно звернувся до лікарні, де його направили до лікаря-профпатолога, а пізніше, для встановлення остаточного діагнозу, до Інституту медицини Праці НАМНУ. Центральна лікарська-експертна комісія від  9 березня 2016 року вперше встановила в Олександра наявність професійного захворювання.

В той час шахта «Комсомольська» була переєстрована за новою юридичною адресою у місті Дружківка Донецької області. Тому повідомлення про профзахворювання  за формою Н-1 направили до головного управління Держпраці у Донецькій області та Дружківському міському відділенню Управління Держпраці. Олександр неодноразово звертався до цих установ про проведення розслідування, проте кожного разу отримував відмову. 

Ксенія Онищенко

– Згідно з вимогами чинного на той момент законодавства, Олександр здійснив всі необхідні дії, надав всі необхідні документи для проведення розслідування появи у нього професійного захворювання. Це – страховий випадок, тож чоловік мав би отримувати відповідні страхові виплати, – пояснює юристка Правозахисної Групи «СІЧ» Ксенія Онищенко, яка весь час допомагала відстоювати чоловікові права. – З моменту встановлення Олександру професійного захворювання минуло 5 років, весь час він отримував листи-відписки, у яких повідомляли, що підприємство перебуває на окупованій території і тому неможливо провести розслідування. А потім написали лист, де вказали, що повідомлення про профзахворювання чоловіка вже недійсне.

Додатково Олександр звернувся до Фонду соціального страхування з заявою про призначення страхових виплат без акту проведеного розслідування, однак Фонд також йому відмовив. Олександр не погодився з рішеннями установ і, з допомогою Ксенії Онищенко, звернувся до суду про визнання дій Держпраці і Фонду соцстраху протиправними.

– Проблема з призначеннями відповідних страхових виплат існує з 2014 року, але на законодавчому рівні її так і не вирішили. У великої кількості переселенців зі сходу України є профзахворювання, оскільки Донбас – це шахтарський регіон і регіон важкої промисловості. Я неодноразово зверталась до Держпраці і до Мінсоцполітики щодо відмов у проведенні розслідування і подальшому призначенні відповідних страхових виплат. Але на сьогодні єдиний шлях домогтися справедливості в таких питаннях – подавати заяву до суду, – розповідає Ксенія Онищенко.

Що і допомогла зробити правозахисниця. А 14 липня 2022 року суд задовольнив позовні вимоги та зобов’язав Держпрацю провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у чоловіка. Це в свою чергу надасть право постраждалому все ж таки отримати гарантовані державою страхові виплати .

Правозахисники сподіваються, що проблеми з проведенням розслідування та з подальшим призначенням страхових виплат по профзахворюванням внутрішньо переміщеним особам незабаром вирішать на законодавчому рівні, а права чоловіка будуть відновлені і він отримає належні виплати.

 

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Мережа громадських приймалень УГСПЛ надає допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

 

Судова реформа і воєнні злочини. Виконавчий директор УГСПЛ про зустріч з єврокомісаром Дідьє Рейндерсом

Єврокомісар Дідьє Рейндерс під час візиту до Києва провів зустріч із представниками українських неурядових організацій. Серед присутніх: виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова та Галина Чижик від Центру протидії корупції. 

«Під час зустрічі ми обмінялися думками щодо поточного стану реформ для вступу в ЄС, пов’язаних із судовою системою (наприклад, щодо Конституційного суду), умов у пенітенціарних установах, боротьби з корупцією та важливості ратифікації Римського статуту для забезпечення відповідальності», – написав Дідьє Рейндерс на своїй сторінці у Twitter.

Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова, єврокомісар Дідьє Рейндерс, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко та Галина Чижик від Центру протидії корупції.

Олександр Павліченко розказав про існуючі проблеми в пенітенціарній системі України і рекомендації щодо подолання першочергових потреб. Це й питання медичного забезпечення засуджених, відсутність амністії, питання засуджених до довічного позбавлення волі і відсутність заміни покарання таким особам, проблема з засудженими, які опинились на непідконтрольній території, жорстоке поводження в установах виконання покарання і проблеми з притягненням до відповідальності за такі дії адміністрації установ. Все це відображене в рішеннях ЄСПЛ та доповідях Комітету у запобіганні катуванню, але продовжує залишатись без належного розвязання.

Єврокомісар Дідьє Рейндерс під час візиту до Києва провів зустріч із представниками українських неурядових організацій

Комісар ставив питання з огляду на можливе входження України до ЄС, зокрема, обговорили питання реєстрів засуджених осіб. Окремо порушили питання притягнення до відповідальності за воєнні злочини, ратифікацію Римського статуту та внесення змін до українського законодавства з метою імплементації норм міжнародного кримінального та міжнародного гуманітарного права. 

 

 

Михайло Тарахкало: “Просуваючи будь-які зміни, варто пам’ятати – те, що робиться сьогодні нашвидкуруч, так само швидко буде знищене завтра”

Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) продовжує підбивати підсумки 2021 р. у царині забезпечення прав людини в Україні. Про ключові події та важливі чинники, які впливатимуть на розвиток держави в наступному році, ми поговорили з експертами УГСПЛ. До вашої уваги інтерв’ю з керівником Центру стратегічних судових справ (ЦСС) Михайлом Тарахкалом.

Максим Петров: Михайле, Ви очолюєте Центр стратегічних судових справ в УГСПЛ. Скажіть, у чому полягає складність роботи в цій сфері?

Михайло Тарахкало: Стратегічні справи є довготривалими та складнішими, ніж середньостатистичні. Немає чіткого зрозумілого шляху вирішення проблем, з якими ми зіштовхуємося. Дуже важко оцінити шанси на успіх, тому що загалом немає стійкої судової та адміністративної практики. Саме в цьому полягає цікавість справ, що створюють прецеденти. А також, звісно, організаційний момент: для ведення подібних справ потрібні знання з різних сфер, певні думки зовнішніх експертів, слід переглядати нові тенденції у практиці не тільки національній, але й міжнародній. Загалом, завжди оцінювати шанси на успіх і тримати баланс є доволі складним завданням.

Максим Петров: У яких справах найважче представляти інтереси заявників?

Михайло Тарахкало: У тих, де заявник вважає себе юристом, вказує, як працювати, яку стратегію обрати тощо. У цих справах витрачаєш більше часу на те, щоб проводити дискусії із заявником, ніж на роботу по суті. Це дуже виснажує. Такі справи, я думаю, трапляються у кожного спеціаліста.

Максим Петров: Я думав, що Ви скажете про якісь вразливі групи, про складність процесів. А тут, виявляється, що кожен заявник може вважати себе експертом.

Михайло Тарахкало: Усі стратегічні справи відрізняються складністю процесів, невизначеністю, а також тим, що неможливо передбачити результат. На відміну від інших справ, тут існує більша ймовірність неправильного прогнозу. Для нас це вже буденність. Складність полягає саме в роботі з такими непередбачуваними клієнтами.

Максим Петров: Озираючись на цей рік, чи досяг Центр стратегічних судових справ усіх поставлених цілей?

Михайло Тарахкало: Наша специфіка полягає в тому, що ми намагаємося покращувати світ. Кожен рік ми вимагаємо більше і більше. Що стосується наших досягнень, то 2021 р. був дуже вдалим. У понад 20 справах Центру стратегічних судових справ Європейський суд з прав людини виніс остаточні рішення, більше ніж 90% з них ми виграли. Це не просто пересічні справи, це справи, які призводять до змін. Найбільш яскравими є справи Євромайдану, над якими ми працювали, справа «Куроченко і Золотухін проти України», в якій Європейський суд з прав людини фактично змінив підхід до поновлення матеріалів втрачених проваджень і зобов’язав їх відновлювати. Також нещодавно (17.12.2021 р.) ми виграли справу Івана Карпенка. Це дуже цікава справа, яка стосується тотальної заборони розмовляти з оточуючими в колонії. Ми подали десятки нових справ до ЄСПЛ з найважливіших питань і виписали десятки комунікацій в раніше поданих справах. У цьому році я дуже позитивно оцінюю нашу роботу з позиції досягнень. Не кожен рік може так порадувати.

Максим Петров: Ви з колегами надаєте вторинну правову допомогу, тобто представляєте інтереси на національному та міжнародному рівні. Чи можете Ви сказати, що позиція держави щодо порушень прав людини змінюється?

Михайло Тарахкало: Так, звісно. Загальний тиск, розуміння того, що застосовуються неправильні практики – все це призводить до змін. Іноді такі зміни дуже маленькі та майже невідчутні для суспільства. Наприклад, внесення змін до профільного законодавства, які надають можливість недієздатним особам самостійно звертатися за поновленням дієздатності. Пересічна особа навіть не замислюється, що ці зміни відбулися. Однак бувають просто гігантські зсуви. Наприклад, прийняття Кримінального процесуального кодексу у 2012 р. чи скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель.

Максим Петров: Це є наслідком рішень ЄСПЛ?

Михайло Тарахкало: Так, певною мірою. Дуже великий вплив на національну правову систему здійснюють рішення ЄСПЛ. Відбуваються відчутні зміни, які з кожним роком покращують ситуацію. Наразі це доволі позитивні тенденції. Тобто у системи є розуміння того, що ЄСПЛ – це щось позитивне, до чого потрібно дослухатися. Мені це дуже подобається.

Максим Петров: Рішення Європейського суду з прав людини, які приймаються на користь заявників, чи приносять окрім відчуття відновлення справедливості ще й користь Україні?

Михайло Тарахкало: Звісно, так. І виплати компенсацій, і зміни, що відбуваються.

Максим Петров: Однак компенсації у нас наразі не виплачуються. Сьогодні у нас із цим великі проблеми.

Михайло Тарахкало: Компенсації виплачуються. Не знаю жодного рішення, коли вони були б не виплачені. З певними затримками, але держава виплачує кошти. Існує інша проблема – держава не виплачує кошти за рішеннями національних судів. Це розповсюджена проблема, але за рішенням Європейського суду з прав людини виплати відбуваються.

Для мене рішення ЄСПЛ, передусім, вимірюються не грошима, а змінами. Певні зміни є на поверхні, я про них вже говорив. Проте інші проблеми залишаються непоміченими. Я тут хотів би наголосити на змінах судової практики, які відбуваються за результатами перегляду справ, виграних у ЄСПЛ. Національне законодавство передбачає можливість перегляду певних остаточних рішень за рішенням Європейського суду з прав людини. Для багатьох людей це рятувальна соломинка, за яку вони хапаються.

Особливо це актуально для людей, яких незаконно засудили до довічного позбавлення волі, які не мають шансів на звільнення. Такі перегляди для них є фактично єдиною можливістю в нашій країні. Наш Центр займається подібними переглядами. Наприклад, минулого місяця ми успішно переглянули одну кримінальну справу, яка стосувалася провокації з боку правоохоронців. Хочу сказати, що кожне таке скасування тягне за собою зміни у правозастосуванні, практиці та поведінці правоохоронних органів не тільки під час судового розгляду, але й у процесі збору доказів. Я сподіваюся, що такі зміни в майбутньому відбуватимуться набагато швидше, ніж зараз.

Максим Петров: У контексті зміни ставлення та сприйняття, чи мали Ви нагоду поспілкуватися з суддями, як вони реагують на ці аспекти? Я знаю, що є судді, які зразково застосовують практику Європейського суду з прав людини. Однак як загалом сприймається рішення, яке необхідно виконувати?

Михайло Тарахкало: Я не знаю. Ті судді, які переглядають справу, не мають можливості проговорювати зі мною мотиви своїх рішень. Я не спілкуюся з ними кулуарно. Загалом, якщо це стосується зустрічі під час якогось публічного заходу, звісно, ми обговорюємо певні питання. У всіх різний підхід. Хтось доволі консервативно ставиться до змін. Кажуть, що помилки, які відбулися в минулому, нехай залишаються в минулому. Тоді були інші правила, а ці люди мають залишатися у місцях позбавлення волі. Ми працюватимемо вже за новими правилами та в майбутньому не будемо допускати таких помилок. Переглядати справи, де ці помилки вже допущені, ми не будемо. Це ж усіх випустити доведеться. Водночас є судді, які розуміють, що якщо не буде певних наслідків щодо незаконних дій, то в майбутньому правоохоронна система розраховуватиме, що судова система їх покриватиме.

Максим Петров: Які проблеми, на Вашу думку, сьогодні притаманні українській системі правосуддя?

Михайло Тарахкало: У вітчизняній системі правосуддя дуже багато проблем, але відсутність єдиних підходів до вирішення суспільно значущих питань, які відповідали б найкращим європейським практикам, є однією з головних. Як на мене, дуже часто змінюються підходи вищих судів щодо вирішення тотожних проблем, не завжди мотивування таких рішень є зрозумілими не тільки широкому загалу, але й іншим судам. Хоча багато кроків робиться для подолання цієї проблеми, необхідно змінювати підходи з формування судової практики з боку суддів.

Максим Петров: Як це зробити? Ви сказали, що це робиться поступово. Як Ви бачите цей процес?

Михайло Тарахкало: Це дуже складна проблема, її неможливо вирішити ззовні, наприклад, змінами законодавства. Представникам судової влади необхідно дійти згоди та сформувати принципи взаємодії, які будуть обов’язковими не тільки на папері, але й на практиці. Це болючий і довготривалий процес. Він розпочався, але нам ще далеко до завершення. Дивлячись на судову практику, яка є зараз, то нам ще йти і йти.

Максим Петров: Йдеться не про якісь прийнятий документ, закон, порядок?

Михайло Тарахкало: Ні, це певні принципи, які були б зрозумілими для суддів та обов’язковими для них, а також щоб вони вірили в те, що слідувати таким принципам – це благо. Неправильно, коли підходи, сформульовані в рішеннях судів найвищих інстанцій, постійно переглядаються. Потрібен певний усталений підхід, взаєморозуміння між суддями. Цього неможливо досягти простими методами. На жаль, це дуже болюче питання для України.

Максим Петров: Це всі аспекти, які Ви хотіли б відзначити?

Михайло Тарахкало: Ми можемо дуже довго говорити про проблеми. Це і нинішній кадровий голод, і процес оцінювання суддів… Починаються великі процеси очищення судової системи. Справ дійсно багато. Однак, як кажуть, «диявол ховається у деталях». Потрібно дивитися, як все реалізовуватиметься на практиці. Адже те, що анонсовано, і те, що отримуємо в результаті – дві різні речі. Я вважаю, що судова система має стати сильним гравцем. Сьогодні голосу суддів майже не чути, на відміну від багатьох інших країн, де довіряють судовій системі, де серйозно прислухаються до її рішень. Це суттєва проблема. Через це судді повинні брати на себе більше відповідальності, а найважливіше – більше ініціативи, яка стосується позитивних змін.

Максим Петров: Які події особисто для вас були найбільш очікуваними у 2021 р. у контексті захисту прав людини?

Михайло Тарахкало: Насамперед, я юрист. Тому найбільші очікування для мене лежать в юридичній площині. Я можу сказати, що найбільше в цьому році я очікував рішення у справах Майдану, оскільки від позиції ЄСПЛ залежало дуже багато. Найбільш очікувана подія, яка не відбулася – це ратифікація Стамбульської конвенції. Я бачу зараз дуже позитивні зміни в цьому ключі та дуже сподіваюся, що в наступному році її ратифікують.

Максим Петров: Що можна назвати найбільшим успіхом системи правосуддя у 2021 р.?

Михайло Тарахкало: У цьому році я не можу виділити чиюсь особисту перемогу, адже у всіх були злети, були падіння. Однак не було чогось такого яскравого, наприклад, як прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України чи якихось титанічних зсувів. Система розвивається, вона покращується – це вже велика перемога.

Максим Петров: Що є успіхом для Центру стратегічних справ у 2021 р.?

Михайло Тарахкало: Успіх номер один – це перемога у справах Майдану. Ми витратили дуже багато ресурсів, щоб все виконати належним чином, подати заяви, обґрунтувати позиції. Для нас величезна насолода – бачити результати роботи й цю перемогу.

Максим Петров: У чому Ви вбачаєте значення для України? Чому рішення щодо Євромайдану для нас є корисними?

Михайло Тарахкало: Є багато питань, пов’язаних конфліктом, який наразі триває. Відомо, що Російська Федерація пов’язує початок війни з Україною з цими подіями та вважає їх провокацією. Проте, як на мене, певні моменти, які встановив Європейський суд з прав людини, повністю нівелюють російську позицію щодо цього. Однак найважливішим є те, що ЄСПЛ визнав недопустимими підходи, які застосовувала влада до активістів під час Майдану. Мирні зібрання – це те, що має захищатися. Великим благом для суспільства є можливість їх проводити безпечно. Навіть якщо такі зібрання не подобаються владі та суперечать певним політичним переконанням.

Максим Петров: Назвіть топ-3 перемоги на національному рівні у 2021 р.

Михайло Тарахкало: Дуже яскравою є справа «Чернега та інші проти України». Якщо Ви пам’ятаєте, то це справа ЄСПЛ, яка стосується подій 2010 р. у парку Горького в місті Харкові, де відбувалася вирубка зелених насаджень. Багато осіб постраждали, багато з них були притягнуті до адміністративної відповідальності, деякі навіть по 9 діб відбули у місцях позбавлення волі.

В цьому році Велика Палата Верховного Суду нарешті переглянула ці справи та вказала, що в діях осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, відсутній склад правопорушення. Зараз ми намагаємося отримати компенсацію за незаконне затримання та тримання під вартою. Варто відзначити, що це достатньо велика перемога на національному рівні.

Багато непоганих зсувів відбулося в інших справах. Я вважаю проміжною перемогу в одній зі справ, де Конституційний суд відкрив провадження за індивідуальною скаргою. Це питання, що стосується перевезення готівки через лінію розмежування.

Максим Петров: Що стало найбільшим розчаруванням у сфері захисту прав людини?

Михайло Тарахкало: Я говоритиму про себе. У мене найбільше занепокоєння викликають зміни до законодавства про Службу безпеки України. Хоча для багатьох це не провідна тема, я дуже переживаю, щоб подібні зміни не створили у нас поліцейську державу. А поліцейська держава – це те, проти чого я борюся все своє свідоме життя і кар’єру.

Максим Петров: Що Ви очікуєте від судової системи захисту в наступному році?

Михайло Тарахкало: Я бачу велику кількість позитивних змін. Найбільш важливим для мене є не те, що відбувається на папері, а зміни, які відбуваються у правосвідомості людей. З’являється розуміння, що потрібно змінювати правила співіснування. Ті правила, які діяли десятиріччя до цього, вже не є актуальними. Необхідно більше уваги приділяти сталим підходам розвитку судової практики. Я бачу в цьому певні покращення, але ще багато цілей, до яких потрібно йти.

Максим Петров: Що Ви можете побажати нашим громадянам у прийдешньому 2022 р.?

Михайло Тарахкало: Я хочу побажати терпіння, оскільки наше суспільство дуже наелектризоване. Тому просуваючи будь-які зміни, варто пам’ятати – те, що робиться сьогодні нашвидкуруч, так само швидко буде знищене завтра. Терпіння – це дуже важлива риса.

 

Джерело: www.yur-gazeta.com