Розпочинаємо серію публікацій по елементах перехідного правосуддя від випускників освітніх курсів Української Гельсінської спілки з прав людини: «Люстрація, амністія, прощення, історична пам’ять».

З часу прийняття Закону України «Про очищення влади» пройшло вже 9 років. Незважаючи на такий тривалий період, глибинних досліджень питання люстрації у різноманітних його проявах, на жаль, недостатньо. Зокрема, в окремих наукових статтях питання люстрації у переважній більшості розглядається лише через призму політичного явища, як форма зміни політичної еліти через трансформацію суспільства після Революції гідності. Водночас належної уваги питанню дотримання принципу верховенства права і принципу дотримання прав людини при реалізації люстраційних заходів приділено не було. Як працює Закон «Про очищення влади» в Україні, які принципи та мета люстрації – розглянула суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» Софія Данилів. 

Історія люстрації

Сам термін «люстрація» має довгу історію і у різні часи мав різне значення.

Перша згадка про «lustratio» є у греко-римській міфології, і на той час це означало очищення від моральної скверни. Тоді під цією процедурою мався на увазі ритуал духовного очищення у випадках скоєння злочину, торкання небіжчика, тощо.*

*Шевчук С., «Люстрація та ретроактивна справедливість: європейські стандарти захисту прав людини при переході до демократичного правління», Юридичний журнал, 2006 р., С. 65-81

Ще два старовинних значення цього терміна наведено у статті Хлабистової К.: 1) проходження, обхід, об’їзд; 2) очищення через жертвопринесення, спокута. У Стародавньому Римі люстрацією називали обряди громадського очищення всього римського народу, флоту й сухопутного війська. Обряд очищення народу був запроваджений Сервієм Туллієм і відбувався щоразу після закінчення цензу або перепису на Марсовому полі. Захід передбачав принесення в жертву свині, барана та бика.

В подальшому це слово означало опис стану замків чи маєтків з метою визначення їхніх населення, прибутковості, озброєння тощо; так звану «королівську люстрацію». Запроваджена у ХVI сторіччі у Речі Посполитій така процедура була необхідною для визначення податкових та військових потреб, причому спочатку така люстрація відбувалось епізодично, а в подальшому – кожних п’ять років.

Політичного забарвлення термін «люстрація» став набувати у 1990-1993 рр., коли країни Центральної та Східної Європи (зокрема, колишні радянські республіки) розпочали процес переходу від авторитаризму до демократії, обов’язковим елементом якого було самоочищення від попереднього, нав’язаного політичного режиму.

Люстрація в Україні

Що стосується досвіду України, то запровадження люстрації відбулося внаслідок Революції гідності у 2014 році, після потужного запиту суспільства на зміну політичної еліти та вектору розвитку держави.

Власне, першочергово це питання стосувалося усунення ризиків можливого впливу на інтереси держави з боку іноземних суб’єктів через осіб, які обіймають чи мають намір зайняти посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та у минулому отримували фінансову чи іншу допомогу з іноземного джерела фінансування, що могло свідчити про можливість здійснення їхньої діяльності на користь надавачів такої допомоги.

Якщо брати до уваги буквальне визначення люстрації, наведене у Законі України «Про очищення влади», то це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Однак таке широке визначення поняття «люстрації» не надає можливості здійснити фактичну перевірку діяльності та звільнення лише певних службовців, які обіймали ту чи іншу посаду за часи правління колишнього Президента України В. Януковича, з урахуванням індивідуальної оцінки їхньої роботи у цей період.

Основна мета люстрації, за задумом законодавчого органу, полягала у недопущенні до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України В. Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України, або протиправне порушення прав і свобод людини. У разі виявлення під час здійснення перевірок таких посадовців, останні мали бути звільненні з відповідних посад, як такі, що мають заплямовану репутацію, або були причетні до системних порушень.

Власне, на Міністерство юстиції України були покладені обов’язки щодо забезпечення проведення перевірок, аналізу документів, збирання інформації про діяльність посадових осіб під час попереднього режиму та встановлення за результатами перевірок наявності ознак порушень, що можуть призвести до звільнення або заборони займати певні посади на визначений  період. Однак за сплином часу можемо констатувати, що такі перевірки мали тотальний характер, без оцінки індивідуальної діяльності та встановлення особистої  відповідальності службовців, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймали посади, перелік яких наведено у законі.

Сама ідея очищення державних структур та відновлення довіри до владних інституцій, як прояв концепції демократії, здатної захистити себе, має високу та далекосяжну мету для нашої держави. Проте з огляду на невдалі техніко-юридичні конструкції закону, цей законодавчий інструмент до теперішнього часу містить певні дискреційні повноваження держави щодо прав певного індивіда.

Як приклад невдалості техніко-юридичної конструкції цього закону у часі можна навести таку влучну оцінку, яку Європейський Суд з прав людини навів у рішенні у справі «Самсін проти України»: «…65. …Закон України «Про очищення влади» виключає фактор часу у цілому, незалежно від тяжкості поведінки у минулому, суперечить принципу «індивідуальної відповідальності», на якому має ґрунтуватися люстрація (стаття 1.2).»

Принципи люстрації

Окрім визначення поняття та мети люстрації Закон України «Про очищення влади» визначає і принципи, які мають застосовуватись при проведенні відповідної перевірки: верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності та гарантування права на захист.

Принцип верховенства права для осіб, стосовно яких застосовується люстрація, має передбачати механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту таких осіб від свавільних дій урядових органів.

Принцип відкритості, який є невід’ємною умовою демократії та важливою умовою діяльності органів державної влади, у даному випадку є характеристикою роботи Міністерства юстиції України, який здійснює відповідну перевірку, та передбачає взаємодію із громадськістю при формуванні і реалізації державної політики, а також доступ громадськості до повної, об’єктивної, достовірної інформації про діяльність цього органу.

Закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості як у даному випадку, так і у цілому, визначає конституційне право кожної особи на судовий захист, без якого справедливий судовий розгляд неможливий, та конституційну гарантію щодо справедливого судового розгляду й ефективного захисту.

Що стосується принципу індивідуальної відповідальності, який у цілому означає визначення особистої відповідальності кожного в залежності від фактичної участі у вчиненні діяння, а також від ступеня завершеності цього діяння, то в контексті Закону України «Про очищення влади» він є більш декларативним, оскільки не передбачає конкретизації дій осіб, які підлягають перевірці відповідно до мети закону, а лише визначає перелік державних посад, щодо яких застосовується люстрація.

І, власне, принцип гарантування права на захист, відповідно до ст. 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Підтвердженням дотримання державою цього принципу є те, що до національних судів надійшло понад 800 позовів від державних службовців, які оскаржили своє звільнення внаслідок застосування до них положень цього Закону.

Післямова

1. Через призму історичного державотворення України термін «люстрація» на теперішній час загалом означає форму зміни політичної еліти та повне очищення усіх державних органів від осіб, які скомпрометували себе діями чи бездіяльністю (та/або сприяли цьому), спрямованими на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, або протиправними порушеннями прав і свобод людини.
2. Варто мати на увазі, що з 2015 року на розгляді у Конституційному Суді України знаходяться справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 6 ч. 1, пунктів 2, 13 ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про очищення влади»; 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин 3, 6 ст. 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону; Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 3 ст. 1, ч. 3 ст. 4, пунктів 7, 8, 9 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 3, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, які об’єднані в одне провадження та розгляд яких ще триває.
3. 18.10.2019 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про очищення влади». 

Автор: суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кандидатка юридичних наук, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» Софія Данилів. 

---

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

---

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.